Про обстріли, пошуки сенсів та відрізане волосся. Вірші

До вашої уваги — чергова частина авторської добірки віршів Артема. Нові поезії продовжують історію його творчих пошуків, передаючи щирі емоції, думки та переживання.

«Під обстрілом» (02.06.2026, Київ)

Не ходи цієї ночі на балкон,
Щоб не чути, як сюди летить «Циркон».
Не підходь сьогодні близько до вікна,
Бо балістика летить, і не одна.

У метро закутайся у теплий плед,
Поки над домівкою летить «Шахед».
Якщо ж раптом ти вночі не в укритті –
Згадай тих, хто є з тобою у житті.

Згадай тих, хто в цю ніч небо захистить,
Аби дати шанс прожити нам цю мить.
І благослови їх подумки на бій,
Щоб вони пришвидшили слово «відбій».

Цей вірш був написаний після жахливого ракетного удару, який стався саме 2 червня, коли на Київ летіло багато балістичних ракет, «Цирконів» та «Шахедів». Тут, як то кажуть, коментарі зайві.

«У пошуках сенсів» (18.06.2026, Київ)

Ми все досі якісь сенси шукаємо
Там, де їх не варто й шукати.
І подумки ми на диво чекаємо
Там, де вже не варто чекати.

Ми поміж двох сенсів знаходимось знову,
Наче на перехресті доріг.
І думки готуємо, наче промову,
В мить, коли закінчиться забіг.

А ми досі якісь сенси шукаємо
Там, де сенсом є наше життя.
Лиш тоді ми істину цю пізнаємо,
Коли настане час каяття.

Вірш «У пошуках сенсів» – це моя чергова рефлексія на творчість музикантів «Pink Floyd».
Цього разу вірш був написаний після чергового прослуховування пісні «Between Two Points», музику до якої написав Девід Гілмор, а виконує його донька Романі.

Варто зазначити, що у 2024 році я під впливом від цієї пісні написав вірш «Незнайомі». І ось тепер – ще один вірш під враженням від цього шедевру сімейства Гілморів.

«Відрізала волосся та зафарбувала сивину» (25.06.2026, Київ)

Відрізала волосся та зафарбувала сивину,
Аби на мить не думати про нинішню війну.
Із долею вона пішла у загадковий тан,
Коли вся Україна пішла у воєнний стан.

Відрізала волосся та зафарбувала сивину,
Молилась, аби не забрали у полон на чужинУ.
Чекала на той день, коли повернеться з війни,
Щоб доля повернула їм усі втрачені сни.

Відрізала волосся та зафарбувала сивину.
Вона в думках чекає переможну ту весну,
Коли до неї з квітами прийде додому він,
А вдома вже його чекатиме маленький син.

У цього вірша теж цікава історія. В одній зі своїх нещодавніх сторіз моя подруга, відома поетка Злата-Зоряна Паламарчук (якщо ви чули пісню гурту «Тінь Сонця» «На відблисках твого меча», то це як раз її вірш!) розповідала про те, як після початку повномасштабної війни її чоловік та мій друг і побратим Сергій Позивайло пішов служити, вона дійсно відрізала волосся та зафарбовувала сивину, яка почала з’являтись.

Я, почувши це, сказав їй, що це звучить як початок нового вірша. Однак, якщо чесно, я думав, що вона сама напише цей вірш – я їй тільки подав ідею. А в підсумку – написав я.

Далі буде…

Автор статті: Terentyev.