Як приємно, коли на вулиці тепло. Можна і погуляти, і у шортиках походити і пивця попити. 🙂

А ще тепло – пора кохання. Люди закохуються дуже сильно. Вийдіть тільки в центр міста і гляньте скільки там закоханих ходить, всі стараються зробити своїй половинці приємне.

Якщо хтось скаже, що романтики вимерли, ви помиляєтеся. Вони існують. Нещодавно мені вдалося почитати вірші одного юнака, які він адресував своїй коханій дівчині.

Пропоную вашій увазі з ними ознайомитися, може і вам вони згодяться. 🙂

Горить останній міст.. я випрямився в повний зріст, і щиро так… з любов’ю милувався, як світ жахливий руйнувався, і врешті розум мій переконався , що тьми ланцюг порвався, що лиха бастіон зірвався… благальний крик над хмарами здійнявся.

Війна добігла до кінця, і краю радості нема.. я знищив легіони зла!… Тепер наступить час добра. Не бійся мила, постать злоби не страшна… під віри натиском її облога впала, я бачив – помирала… я чув – востаннє застогнала. Я вбив всіх їх, до одного, наприкінці добив тривогу… Пекельна сила, воїнів печальної орди, розбита словом чистоти. “Тепер прийди” – у далині кохання виглядаю. “Прийди” – перед тобою серце відкриваю! Прийди, і ми збудуєм новий світ, не згасло полум’я минулих літ… І ось, прийшла… пішла по згарищі колишніх бід. Рука на землю меч поклала, душа любов свою вітала… і де нога її ступала, прекрасна квітка виростала…

Заплутай в лабіринті сум, нехай снує по темних коридорах, нехай живе у мокрій темноті, нехай він збожеволіє від болю, свідомість втратить, в пам’яті тебе не віднайде, долоні в кров нехай зітре, в бажанні вирватись на волю, шалену смерть наздожене. Не дай йому себе псувати, дозволь йому лише мовчати, заборони себе чіпати! Любов моя, тебе застерігаю, його лукавство розум роз’їдає, бажання в клітку закриває, а мрії з неба обриває. Любов моя, тебе охороняю, рукою ніжно обіймаю, ти знай… одну, одну тебе кохаю… ти спиш, я сад в твоєму сні зелений розгортаю…тебе…тебе одну кохаю…

Три неба знаю я, всі три мене оберігають. Та тільки в двох я пропадаю, без пам’яті я два кохаю, і час від себе проганяю, нехай шляхами іншими блукає, роками він не налякає, любов мою не забере. Закрив її на сім замків, ніколи ключ не підбере, ровів з десяток накопаю… Що страх до тебе підступає? Моя душа проходу не дає! Що, злість на клапті розриває? Твоїм не буде, все моє! .. І раптом все затихло, замовчало, і спокій розкотився навкруги .. а на плечі любов дрімала, ти спи кохана, не тривожся, спи…

Вірші написала людина із ніком – Reinm@R.

Кохайте і будете коханими!!!

Автор статті: Vorobus.