Багаті люди – підприємці є у кожній країні світу. Надбагаті люди – олігархи є у кожній країні світу. Усі вони, справді, мають ідеально-розкішні умови життя і відпочинку. Їх нащадки мають можливість отримувати престижну освіту й пізніше не мати проблем із працевлаштуванням. Серед таких людей немає жодного, хто б не брав активної участі в політичному житті своєї країни.

У країнах із сталими традиціями демократії і суспільного контролю мільйонери і мільярдери не дуже світяться у політичних тусовках. Вони не пруться у представницькі чи виконавчі органи влади. Середньостатистичний американець вряд чи проголосував за Біллі Гейтса, якщо б той захотів стати конгресменом. Бо суспільство вже дозріло до розуміння чіткого поділу між політичними і господарськими функціями.

Якщо ж багатого промисловця чи банкіра тільки запідозрять у лобіюванні закону на свою користь, то йому в Європі чи США буде не тільки – „ганьба”, але й – як мінімум процедура довгого виправдовування перед представниками служб із національної безпеки.

У нашій країні весь парламент і навіть, у значній мірі, місцеві „сеймики” забиті підприємцями і банкірами, які тільки й думають як замутити законопроект, писаний під потреби власного бізнесу. І факт, що це все незаконно і наші спецслужби мали б спитати у хлопаків-депутатів нащо вони так нагліють.

Яскравим прикладом небезпеки у політичній поведінці олігархів є сучасний приклад Грузії. Там за короткий термін президенту вдалося вивести суспільство із кількадесятирічної стогнації. А якийсь там лише за походженням грузин-олігарх, що збив статки не у рідній країні і навіть немає грузинського громадянства, вирішив подивитись на цілий народ, як на проект із вкладанням грошей для захоплення влади. Скориставшись дорогими політтехнологіями така людина взяла під контроль політику країни. О це, справді, небезпечно.

У сучасній Україні наші мільярдери можуть зробити те саме. Їм може набриднути залежність від політичної коньюктури, настрою верховного папи-політика чи навіть маргінального тупого чиновника. Тим хлопцям увірветься терпець і вони таки зірвуться. А морально-етичні чи національно-патріотичні речі їх не цікавлять впринципі.

Якщо терпець у нашій країні може увірватися у простого народу, то чому олігарх не захоче змінити ситуацію собі на краще. Бо мати величезні гроші і терпіти захцянки та приниження від своїх ставлеників ой як не хочеться.

Тому Україна може реально стати першою у світі державою, де відбудеться „олігархічна революція” в окремо взятій країні.

От заживемо…