Утворення державної організації – це згуртування різних суспільних груп (часто вони є представниками якоїсь однієї (домінуючої) нації) для спільної організації економічного, культурного життя.

Державна організація передбачає створення апарату влади, можливостей для господарської зайнятості громадян, у демократичних країнах – передбачає можливість впливів громади на владу. Держава бере на себе функції національного захисту, збереження внутрішнього спокою, дбає про незахищені верстви населення, у значній мірі займається фінансуванням медицини, науки та освіти.

Державний апарат і громадянство зобов’язані взаємодіяти між собою, впливати один на одного. Тільки за таких обставин Держава має майбутнє.

Важливим фактором розвитку державного організму є суспільна свідомість громади (народу, кожної соціальної групи, домінуючого етносу та національних меншин). Тільки активна соціально-політична позиція громадян країни може рухати вперед державу. З іншого боку, керівники усіх рангів мають дослухатися до думки людей-виборців, не боятися протилежних суджень, шукати суспільні компроміси.

Сьогодні в Україні спостерігається великий спад інтересу до загальних, громадських проблем. Кожний окремо взятий громадянин вважається найбільш політично активним, коли він прийде на виборчу дільницю. Це, виявляється, вершина політичної активності задарма.

За гроші ще годинку можна постояти на мітингу. Влаштовувати гучні демонстрації, напружуватися у боротьбі за справедливість уже ніхто не хоче (хіба десь у думках у глибині душі).

Тому ми і відсталі. Нам, українцям вистачило двох місяців вистояти Майдан-2004 і все. Набридло. А ну на… їх.

Погляньмо, що робить пересічний європеєць. Урізали зарплату – тиждень-два барикади. Урізали соціальний пакет – блокування, самопальні вогняні кулі, горять вулиці, держустанови; уряди збираються на позачергові засідання-наради, збивають соціальну напругу. Одночасно, кожен такий європейський активіст постійно заявляє, що мета його активності – сильна рідна держава.

Постійна, продумана, нехай часто занадто емоційна, самоусвідомлена, державницька соціальна свідомість громадян є запорукою успіху для розвитку і вдосконалення держави. Лише тоді вона може мати достойне майбутнє.

Слава Україні! – є саме тим гаслом, яке має гуртувати усіх жителів України навколо ідеї суспільної єдності.

Автор статті: zars.