За останні дні прем’єр-міністр України давав багато інтерв’ю. За його словами у нас далі все добре: зарплати ростуть, пенсії збільшуються, ціни падають. Чи то я один в країні нічого доброго у добробуті не помічаю, чи то Азаров робить з мене повного ідіота.

На вулицях міст і сіл біда. Люди не можуть дозволити собі купити найнеобхідніших товарів споживання. Пенсіонери ходять по базарах і шукають напівзіпсуті харчі, щоб менше заплатити. Вчителі, лікарі та інші бюджетники масово скорочуються або переводяться на неповну зайнятість. У сім’ях українців часто є тільки один працюючий, якого й годувальником назвати тяжко. Висококваліфіковані спеціалісти не можуть знайти роботи за фахом. Величезна кількість людей далі оббиває пороги іноземних посольств та консульств, щоб покинути батьківщину.

Мікола Янавіч мені втирає про вже всім відоме «пАкращення». Така поведінка керівника уряду є блюзнірсько-зверхнім ставленням до громадян України. Уже сама його поява на телебаченні у більшості людей викликає огиду, ненависть і бажання просто знищити те чиновницьке людиноненависне створіння.

В останньому інтерв’ю прем’єр з почуттям гордості розпинався про заходи уряду з економії державних коштів на потреби чиновників. Мовляв, заборонено проводити будь-які ремонти у кабінетах, закуповувати нові автомобілі і бла-бла-бла. Виявляється є навіть постанова уряду «Про економію державних коштів», яка суворо дотримується усіма структурами.

Отже економія… В уряді заявили, що навіть продали велику кількість авто VIP-класу. Питання: кому продали? Так «своїм» транспортним фірмам за недорого (це ж вторинний ринок). Ці транспортні фірми повигравали державні тендери на перевезення тими ж автомобілями тих самих чиновників.

Вийшло все просто ляля: міністр чи керівник Нафтогазу, податкової або прокуратури як їздив на своєму улюбленому броньованому мерсі або лєксусі, так і їздить. Тільки тепер формально машина належить не державному відомству, а фірмі-перевізнику кума-свата-брата. За цю послугу треба орендні грошики з держбюджету платити, а непросто так їздити, як на «державній машині».

Громадянам вішають лапшу про економію, а реально за транспортування задниць чиновників ще треба платити гроші приватним фірмам. Отака економія.

До фактів. У «Віснику державних закупівель» опубліковане оголошення про тендери 92-ох державних структур на послуги пасажирських перевезень легковим транспортом у 2013 році. На такі потреби з держбюджету виділено майже 100 млн. гривень.

При чому, урядовці чітко регламентують обов’язкову наявність авто представницького класу. Тепер логічно подумаємо: чи може виграти такий «прозорий» тендер пересічний київський чи львівський автоперевізник?!…

Отак наші урядовці боряться із зайвими витратами та виконують постанови про економію. А народ це все оплачує і з ненавистю слухає Азарова про добробут і стабільність.