Має Воробус кілька хвилин вільного часу, тому, нарешті розповість про свою подорож в Івано-Франківськ, а саме враження від цього міста.

Признаюся, читачі блогу, бував у Франику не один раз. Переважно це робив проїздом. Навіть бувало так, що свого часу мав кілька годин вночі, щоб прогулятися містом.

Але, вночі треба щось інше робити, а для прогулянок є день. Хоча і вдень теж можна багато чого робити. 😀

Так от, знову ж таки з погодою автору блогу не пощастило. В Україну насунулися хмари, тому цілий день падав дощ як у Львові (з якого ми виїхали близько 10 години ранку), так і в Івано-Франківську.

Бувало що на декілька хвилин він припинявся, але це ніщо в порівнянні із хорошою погодою. Заїхали ми у Франик близько 13 години. Чому так довго їхали? Причина банальна – поганий стан доріг.

Десь годину Воробус мав особисті справи, а потім вирішив пообідати і перейтися містом. Дощ трохи заважав, але птах був добре одягнутий.

Яке враження склалося у мене від Івано-Франківська?

Ну, по-перше, місто набагато спокійніше від того ж таки Львова. Це і не дивно, людей то тут менше проживає і ті набагато привітніші. Коли спитав як мені пройти до центру з радістю відповіли.

Візитна картка «Франі» – це центр міста. Саме тут розташовані різні пам’ятки культури, адмінбудівлі міста тощо. Що цікаво, центром (вулиця Незалежності) тут проїхати практично неможливо, бо він лише для пішоходів.

З цікавинок радив би звернути увагу на: дерево щастя (там можна навіть покататися на гойдальці), фонтан в самому центрі міста (шкода що не працював), храми, будівлю Ратуші, статую Діві Марії, фонтан з яйцем всередині (ще жартували, бо згадували як свого часу в Яника тут яйце кинули), квітковий пам’ятник, будівлю міської Ради (намети й шини ще стояли біля неї) і так далі.

Все перелічити не можу по причині одній – не пам’ятаю назв. Загалом це все обійти можна десь за годину часу.

Магазини, кабаки? От чого, а їх в Івано-Франківську вдосталь. І якщо у Львові воно не так в очі кидається, то на фоні вузьких вуличок «Франі» ще й як. Кожен підприємець хоче показати себе.

Транспорт. Водіїв-неадекватів теж вистачає, воно як не знає куди повертати, то не треба сідати за кермо. Є тролейбуси і це вже добре. Чогось здавна люблю їздити «рогатими».

Шкода, що не дійшов Воробус до озера (надто вже сильний дощ падав), яке знаходиться недалеко від коледжу фізичного виховання. Там і парк красивий є з атракціонами, і згадуване мною озеро.

Свого часу, будучи школяром, автор блогу бував в цих краях. Незабутні враження. Пам’ятаю навіть один із моїх друзів фотоапарат втопив.

Ну, нічого може ще колись туди виберусь.

А завершилася подорож Воробуса Івано-Франківськом біля пам’ятника Степанові Бандері, який знаходиться на однойменній вулиці.

Фотогалерею міста можете переглянути тут.

Автор статті: Vorobus.