Продовжуємо цикл публікацій про гірськолижний курорт Славське, а точніше про гору Тростян.

Так от, у цій публікації спробуємо описати чергову проблему цього курорту і порадити шляхи її вирішення.

Але, перед тим як написати нову тему відповім своїм критикантам. Знаю, цього робити не варто, але все ж зроблю. Як то кажуть, дам їсти тролям, бо вони такі голодні.

Приходить до мене багато запитань на кшталт чому я критикую гору Тростян і все що з нею пов’язано. Відповідаю, не тому що я хочу комусь там насолити, а хочу допомогти зробити так щоб люди там почувалися дійсно комфортно.

Тому, час від часу висловлюю свої точки зору по тому чи іншому питанню. Простіше це робити коли був безпосередньо на місці. Саме це і зробив, коли катався на Тростяні.

Друге питання. Є такий сайт Slavski, де люди пишуть про поточний стан справ на курорті, а також можуть глянути у веб-камеру.

Час від часу статті по темі я кидаю саме туди, але є люди, які мені вже почали дорікати що, таким чином, я рекламую свій сайт.

Відповім просто – не рекламую, а стараюся надавати людям потрібну актуальну інформацію: фото, враження від катання, побажання. Її бракує.

Тепер переходимо до теми.

Кілька днів тому спілкувався із хорошим приятелем. Ще жодного разу він не був на горі Тростян і переживає чи подужає він там їздити.

На це питання важко відповісти, бо Тростян специфічна гора. Але, думаю на Заході хлопчина би собі дав раду.

Щоправда, до того ж таки Заходу ще треба заїхати. Пообіцяв колезі що неодмінно його візьму з собою в Славське.

Сидів, думав, гадав і так собі подумав а чи не можна було би зробити на Тростяні хоч які-небудь, але вказівники.

Ну, реально, людина приїздить кататися вперше і звідки вона може знати де знаходиться «Північ», «Захід», «Південь», та ж траса для чайників?

Це ж не так важко і зробити, головне щоб було бажання у власників курорту.

Знаю, зараз мені дорікнуть, що Тростян – це не Буковель і тут присутній такий елемент як дикість. Але все ж, новачкам подібне нововведення би пригодилося.

От розповім цікавий приклад із власного катання. Їздив Воробус по гірках Тростяну і занесло мене в район «Швейцарії».

Добре що я вчасно повернув, а то би піднімався потім важко до підйомника під назвою – «Північ».

Тому, моя думка така, що вказівники хоча б на всім відомих трасах Тростяну таки потрібні.

Фото: Роман Тупись.

Автор статті: Vorobus.