Наступна стаття буде присвячена не стільки темі туризму, як містиці. Якщо чесно, то подібного ще не бачив ніколи.

Як відомо, кілька днів тому ваш автор мав змогу побувати в Луцьку. Звичайно, що на своїй сторінці у мережі фейсбук активно про це розповідав. Викладаю чергове фото, аж раптом мені пише приятель щоб я обов’язково відвідав будинок химер. Знаходиться він неподалік замку Люберта на вулиці Лютеранській, 9.

Спершу не думав туди йти, але прочитавши пости людей в інтернеті, вирішив таки туди завітати. Кажуть будинок химер вартує аби на нього глянули.

Так і зробили. Одразу ж після відвідин замку ми пішли на вулицю Лютеранську й натрапили на цікавий будинок, який знаходиться недалеко від річки Стир.

Перше враження, яке склалося після того як побачив цю нерухомість – це ж скільки треба мати в голові мізків щоб таке збудувати. Стукаю у двері, можливо хазяїн відчинить, але окрім кота більше нікого не зауважую. Цікаво чи скульптор ще живий? Можливо він перетворився у кота? Це ж будинок химер. Тут може бути всіляке.

Розпитую місцевих мешканців за незвичний будинок. Виявляється хазяїн Микола Головань ще живий, просто його зараз нема на місці. Над своїм творінням він вже працює близько 30-ти років.

Будинок з химерами – це споруда більше чим з 500 фантазійними скульптурами.

Сюди часто приїздять туристи, відомі люди, письменники й спілкуються з скульптуром. Його це не злить, а навпаки надає наснаги.

Цікаво, що батько Миколи колись мріяв щоб його сім’я переїхала жити біля моря. Мати померла, син не захотів залишати могили рідної неньки й залишився жити сам у Луцьку. Згодом почалося ось це творіння.

Автор спочатку не був скульптуром. Спершу займався в художній школі, згодом мав справу з деревом й лише опісля взявся за творіння міфічних скульптур.

Скільки ще буде тримати будівництво цього замку невідомо. Воробус був би не Воробус якби не зайшов на територію будиночка. Хвіртка була відчинена і я попрямував туди.

Знову мене зустрів білий кіт, який аж просився щоб я його забрав з собою додому. Піднімаюся на другий поверх, люб’язно стукаю у двері, ніхто не відчиняє. Заходжу далі, «попахує» містикою.

Якби в цю хвилину мене б взяв хтось за плече, то отримав би переляк на все життя. Хазяїна так і не знайшов. Помітно, що тут хтось живе адже є ліжко, але не більше.

Всередині будинок виглядає не так прикольно, як назовні.

До речі, будинок химер є не лише в Луцьку, а й у Києві. Проте, це вже тема іншої публікації.

Автор статті: Vorobus.