Дощ, дощ, дощ, але це не завада, щоб Ігор Воробус видав у світ нову публікацію. А буде вона на тему виїзду за кордон.

Не є секретом те, що багато наших співвітчизників у пошуках кращого життя покидає терени України.

Чи поїхав би жити за кордон Ігор Воробус? Звичайно, у житті все можливе й зарікатися не буду, але на даний момент я б цього не робив. Чому?

По-перше, я не уявляю собі життя без своїх рідних, друзів. Поїду я, скажімо, у Португалію і що? Перші пів року потішуся, а далі на мене очікуватимуть реалії життя.

Добре, якщо в Україні можна повернутися з одного міста в інше, а там що?

Все-таки, у нашій країні є дорогі мені люди і я собі не уявляю життя без них.

По-друге, я добре розумію що на мене, особливо, ніхто не чекає.

Так, можна поїхати на заробітки на пів року чи рік, але не на все життя. Був вже у мене один друг, який поїхав на полуницю й вже більше його нема.

По-третє, мовний бар’єр.

Одна справа «океяти» тут, а інша там. Я слабо розумію поляків, а що було би зі мною в Іспанії?

По-четверте, а хто тут буде?

Якщо всі виїдуть, то хто залишиться в Україні. Якщо добре вчитися та розвиватися, то і тут можна нормально заробляти. Є багато компаній, які активно розвиваються. Лише треба бажання аби працювати.

Одразу ж живий приклад. Був у мене друг, який поїхав на заробітки, по приїзді порадували достойною зарплатою. Але, ж він не знав що він там буде робити. Не повірите, чистив рибу, а більша половина зарплати йшла на забезпечення житла, їжі й так далі.

Не для того я вчився тут аби їхати чистити рибу.

Проте, все-таки, найголовнішим у питанні виїзду за кордон є люди. Так, є багато поганих, противних людей, але є ж і нормальні без яких я б просто помер зі скуки.

За межі нашої країни я можу поїхати погуляти, подивитися як живуть інші народи чи просто попити пива, але жити я буду поки що тут.

Матеріальні цінності – це не найголовніше.

Автор статті: Vorobus.