Якось, мене Орися намовила подивитися фільм “Квітка Пустелі”, історія побудована на реальних подіях, що відбувалися в Африці, і відбуваються в деяких племенах і до сьогодні.
Це історія Варіс Дірі — простої дівчинки-кочівниці із Сомалі. У 13 років вона втекла з сім’ї, дісталася до Могадішо, а потім опинилася в Лондоні.

Через кілька років їй вдалося стати однією з найпопулярніших моделей світу. Варіс не була першою темношкірою топ-моделлю, але вона стала першою жінкою, яка публічно засудила практику жіночого обрізання, була призначена спеціальним послом ООН і створила Фонд по боротьбі з FGM.

Варіс народилася в Сомалі – однієї з найбільш бідних і неблагополучних країн Африки. До тринадцяти років вона жила в родині кочівників, які займалися скотарством. Вони подорожували по пустелі в пошуках корму для худоби, жили в аккалах – це розбірні хатини, які сомалійці перевозять на верблюдах. Батьки хотіли видати її заміж за 60-річного чоловіка і зробити її почесною четвертою дружиною, але дівчинка вирішила піти своїм шляхом: порушити сімейні традиції і втекти до бабусі в місто Могадішо – столицю Сомалі. Заради цього вона пішки перетинає пустелю і дивом залишається в живих. Дбайлива бабуся відправляє внучку в Лондон з дядьком-дипломатом як прислугу. Незабаром в Сомалі починається громадянська війна, і посол і вся його родина залишають Англію.

Варіс залишається в Лондоні нелегально і влаштовується працювати прибиральницею в McDonalds. Її помічає відомий фотограф Теренс Донован і відкриває її світу високої моди.
Фільм дуже глибоко торкає проблему жіночого обрізання, яке як ритуал донедавна проводили для всіх африканських дівчаток у віці 3 -4 років.

Обрізання не приносять жодної користі жіночому здоров’ю і не мають медичних показань, але їхні наслідки включають: інфекції та сепсис; ускладнення сечовипускання і виходу менструальної крові; рецидивуючі інфекції сечівника і сечовивідних шляхів; кісти; безпліддя; підвищений ризик для матері під час пологів і ризик смерті новонароджених.

Ритуал здебільшого проводить стара жінка року, віку 60-80 років звичайними лезами, які звісно не мають жодної стерилізації, чи дезинфекції. За оцінками експерток та експертів ВООЗ, від практики обрізання статевих органів постраждали 200 мільйонів жінок та дівчаток.

Спілкуючись з бедуїнами, я почула, що вже більше 20 років, як відмінена ця практика у їх регіоні, хоча в інших племенах вона залишилася і до сьогодні. Від данини традиції, щоденно в Африці помирає біля 70 -500 діток, для інших наслідки обрізання стають трагічними на ціле життя….

Автор статті: Olena Bilous.