Сьогодні в Україні проходять місцеві вибори, люди голосують за своїх кандидатів, це вже хто сподобав кого собі більше. 🙂

Ваш автор не залишився у стороні і також відвідав місцеву виборчу дільницю, де залишив свій вибір.

Як він це робив читайте далі.

Так сталося, що вибори як традиційно проходять у неділю, а це означає, що у цей день люди зранку йдуть до церкви. І тоді опісля всі гуртом йдуть на дільницю. Я з одного боку їх розумію, навіщо йти додому їсти олів’є, потім не піднімешся, а так зразу ж проголосував і все, маєш спокій.

Прийшов я на дільницю близько 15 години думав всі вже пішли їсти шубу, а людей не поменшало, всі хочуть голосувати.

Ваш автор також став у чергу за бюлетенями і тут прикол, на моєму столі було двоє людей – дівчина і хлопець і прикол у тому, що тут зіграв любовний інстинкт.

Не подумайте, що я закохався у члена виборчої комісії, якраз навпаки, член закохався у члена. Люди стають і не знають що робити. Аж тут я кажу: «Та давай мені бюлетені, а після виборів будеш молодитися». Він аж почервонів. 🙂 Ну буває. 🙂 Люди зустрічаються, люди закохуються. Тільки зі мною таке трапляється.

Бюлетенів як я і сподівався виявилося багато, цілих п’ять. Їх мені видали швидко, а от кабінок було малувато. Люди тупо стояли у черзі і чекали, щоб проголосувати. Якщо це старші люди – потрібно було мати окуляри, бо все написано дрібним шрифтом.

А тут я стою у черзі і ще якась дівчинка, що тільки школу завершила, говорить до Вашого автора, що треба себе вести достойніше. Я не міг змовчати і заговорив, цитую: «А ви хто тут така, організуйте все по нормальному і буде черга». Після того я її більше не бачив. 🙂

На виході традиційно стоять люди, що представляють екзит-пол, до мене вони не підходили. 🙂

Після виборів як завжди за традицією люди святкують. Ви спитаєте що? А нічого, вибори. Вибори – це завжди свято, не стало виключенням і для Вашого автора. На виборчій дільниці він зустрів давніх товаришів і не одного. Та на перший погляд все добре, але мене здивувала ситуація, яка зі мною трапилася по дорозі додому.

Діло було так: йду я додому, до мене підходить дівчина і каже, що її кинув чоловік, бо повірив у духів. Ну не дурне? 🙂 Скажи, що хочу познайомитися із хлопцем, а тут видумує смішні історії. 🙂 Мене це так розсмішило, що я кажу: «Дівчино, Ви хочете бути відомими на весь світ? Що ви тут фігню мені городите? ». Що ви думаєте? Вона відразу ж втекла. Хе,хе.

І таке буває.

Я тих аферистів читаю як книжку про Колобка.

Вибори закінчилися? 🙂

Автор статті: Vorobus.