Дощ припинився і ми пішли далі.
Дійшли до роздоріжжя й побачили, що у порівнянні з минулим роком на початку маршруту на гору Ключ встановили табличку, яка сповіщає про те куди йти.
Читати далі...
Похід Воробуса і компанії на гору Ключ. Частина друга
Дощ припинився і ми пішли далі.
Дійшли до роздоріжжя й побачили, що у порівнянні з минулим роком на початку маршруту на гору Ключ встановили табличку, яка сповіщає про те куди йти.
Читати далі...
21.05.2017 р.
Нарешті наступили вихідні, а це означає, що можна як слід відпочити від трудових буднів. Все лише розпочинається. Мова іде про літо.
Дивився на прогноз погоди, так от він на суботу та неділю досить таки сприятливий. Тому, не те що можна, а треба кудись їхати. Як варіант, похід в гори.
І знову про справи гірські. Як наші читачі вже зауважили, що останнім часом автор багато пише саме про екстремальний вид відпочинку. А ним, беззаперечно є похід в гори.
Інколи виходить там спати у наметах, а коли щастить, то можна потрапити й у колибу. Щоправда, ще треба знати де вони знаходяться.
Так от, саме блог Воробуса і готовий вам у цьому допомогти в продовженні рубрики «колиби в Карптах».
Третій день нашого походу Мармароським масивом розпочався із того, що ми прокинулися в недобудованому будиночку.
Саме там минула наша ніч. Незважаючи на те, що спати на підлозі було твердо, але принаймні було тепліше чим у наметі. Все-таки, на вулиці не липень місяць.
Другий день походу Мармароським масивом розпочався із того, що я прокинувся з самого ранку й з колегою Орестом попрямували знову до прикордонників з надією отримати бажаний дозвіл на проходження україно-румунським кордоном.
Чекали ми довго, але на цей раз її величність фортуна була привітнішою. На зміні чергувала інша жіночка, вона досить швидко глянула чи наші документи й за мить ми отримали такий бажаний дозвіл.
Це означало, що найближчі два дні ми могли присвятити підняттю на вершину під назвою Піп Іван Мармароський.
Травневі вихідні завершилися й таке враження, що від цієї ліні вже нікуди не втечеш, адже попереду нові вихідні й можна буде знову як слід відпочити.
Це буде потім, а поки що розповім про подорожі в яких за ці дні вдалося побувати. Розпочнемо, звісно, що із Мармаросів.
Подорож на кордон Румунії планував вже давно. В горах, близьких біля Львова бував вже не один раз і хотілося чогось новенького.
Сезон походів для Воробуса не завершується і вчора ми вирішили знову кудись вибратися.
Довго думати не стали й, враховуючи те, що подорож була розрахована на один день, було прийнято рішення поїхати в Сколе щоб вже там відвідати водоспад Кам’янка, а також піднятися на вершину Ключ.
Люблю подорожувати, а ще більше бувати там де ще ніколи не ступала моя нога. Саме такими донедавна для мене були гори Мармароського масиву.
Окрім того, що можна залізти на гору Піп Іван Мармароський, так виявляється що там ще є найвищий водоспад Карпат.
Його назва – Ялинський водоспад, а висота складає приблизно 26-ть метрів.
Черговий день розпочався й обіцяє він бути для вашого автора спокійним. Нарешті буду сидіти спокійно й спробую написати кілька цікавих дописів у блог, який ви зараз читаєте.
І перше про що буду розповідати, так це про колиби в Карпатах.
Воробусу вдалося знайти ще дві, тому чому б про них не розповісти.
Минулих вихідних Воробус і компанія не сиділи вдома на дивані, а здійснили цікаву подорож у село Ділове. Саме там знаходиться частина Мармароського масиву на якому мріє побувати не один турист.
Признаюся чесно, планував туди поїхати давно й нарешті моя мрія збулася.