11.05.2017 р. 
Другий день походу Мармароським масивом розпочався із того, що я прокинувся з самого ранку й з колегою Орестом попрямували знову до прикордонників з надією отримати бажаний дозвіл на проходження україно-румунським кордоном.
Чекали ми довго, але на цей раз її величність фортуна була привітнішою. На зміні чергувала інша жіночка, вона досить швидко глянула чи наші документи й за мить ми отримали такий бажаний дозвіл.
Це означало, що найближчі два дні ми могли присвятити підняттю на вершину під назвою Піп Іван Мармароський.
Читати далі...
Похід Воробуса і компанії на Піп Іван Мармароський. Частина друга
Другий день походу Мармароським масивом розпочався із того, що я прокинувся з самого ранку й з колегою Орестом попрямували знову до прикордонників з надією отримати бажаний дозвіл на проходження україно-румунським кордоном.
Чекали ми довго, але на цей раз її величність фортуна була привітнішою. На зміні чергувала інша жіночка, вона досить швидко глянула чи наші документи й за мить ми отримали такий бажаний дозвіл.
Це означало, що найближчі два дні ми могли присвятити підняттю на вершину під назвою Піп Іван Мармароський.
Читати далі...
Травневі вихідні завершилися й таке враження, що від цієї ліні вже нікуди не втечеш, адже попереду нові вихідні й можна буде знову як слід відпочити.
Це буде потім, а поки що розповім про подорожі в яких за ці дні вдалося побувати. Розпочнемо, звісно, що із Мармаросів.
Подорож на кордон Румунії планував вже давно. В горах, близьких біля Львова бував вже не один раз і хотілося чогось новенького.
Сезон походів для Воробуса не завершується і вчора ми вирішили знову кудись вибратися.
Довго думати не стали й, враховуючи те, що подорож була розрахована на один день, було прийнято рішення поїхати в Сколе щоб вже там відвідати водоспад Кам’янка, а також піднятися на вершину Ключ.
Люблю подорожувати, а ще більше бувати там де ще ніколи не ступала моя нога. Саме такими донедавна для мене були гори Мармароського масиву.
Окрім того, що можна залізти на гору Піп Іван Мармароський, так виявляється що там ще є найвищий водоспад Карпат.
Його назва – Ялинський водоспад, а висота складає приблизно 26-ть метрів.
Черговий день розпочався й обіцяє він бути для вашого автора спокійним. Нарешті буду сидіти спокійно й спробую написати кілька цікавих дописів у блог, який ви зараз читаєте.
І перше про що буду розповідати, так це про колиби в Карпатах.
Воробусу вдалося знайти ще дві, тому чому б про них не розповісти.
Минулих вихідних Воробус і компанія не сиділи вдома на дивані, а здійснили цікаву подорож у село Ділове. Саме там знаходиться частина Мармароського масиву на якому мріє побувати не один турист.
Признаюся чесно, планував туди поїхати давно й нарешті моя мрія збулася.
Зима минула, вже незабаром настане літо й люди потрохи задумуються, а де ж провести свою відпустку. Хтось обирає Карпати, хтось озера, хтось село, а хтось іноземні курорти.
Інколи хочеться чогось екзотичного, а такою безперечно для українців є Шрі-Ланка. Це Демократична Соціалістична Республіка, яка розташована в північній частині Індійського океану, всього в 30-ти кілометрах від Індії.
А тепер настала черга розповісти про черговий похід Ігоря Воробуса в гори.
Справа у тому, що, як ви знаєте, не планував до свята Великодня нікуди лазити. Та, так склалися обставини, що в горах таки побував і де б ви думали?
Не важко здогадатися, що на горі Парашка, яка знаходиться неподалік Сколе.
Завершую розповідати про похід Воробуса і компанії на вершини Хом’як та Синяк.
Минулу частину розповіді завершив на тому, що ми екстремально спустилися із Синяка, повернулися до колиби де й розпочиналася наша подорож та по плану на нас мала очікувати смачна вечеря й теплий чай.
Один то із наших колег там залишився й обіцяв до нашого приходу приготувати все вищеперелічене.
Продовжуємо .
Чи міг тоді Воробус здогадатися, що підняття на вершину Синяк буде ще екстремальніше, чим на Хом’як.
Погода ніби стабілізувалася та й зрештою в районі згадуваної вище гори снігових хмар не було.