
Цих людей я зауважив вже давно, десь починаючи від початку літа.
Тоді, під час посиденьок у літньому кафе біля Галицького ринку до нашої компанії і решти людей, які сиділи на вулиці, підійшов мужчина, нічого не сказав, тільки роздав папірці, у яких писало що він глухонімий і йому треба фінансово допомогти.
Уваги на цього мужчину я не дуже то звертав, бо на свій вік вже і так побачив стількох любителів халяви, що можна лище сказати: «оййойойойойой». Мені вже ті жебраки так набридли, що я вже не можу спокійно йти по місті.
Читати далі...