А далі поговоримо про справи футзальні. Знаю, багато хто не любить коли я пишу про цей вид спорту, але я вже багато разів казав, що так буде до тих пір, поки буду грати в улюблену гру.
Занадто довго я до цього йшов, щоб в один прекрасний момент все кинути.
До речі, якраз саме сьогодні буду багато писати про себе, адже в останні тижні багато повідомлень приходить у приват із наступним змістом: «чому за Нові імена перестав грати Ігор Воробій? Невже його списали чи є конфлікт? І це після, мабуть, найуспішнішого сезону в кар’єрі».
У даній публікації розставлю всі крапки над «і».
Читати далі...
14.05.2017 р. 
Не часто дивлюся пісенний конкурс Євробачення, але так, як він проходив в Україні, то вирішив у вечір суботи таки приділити свій вільний час перегляду цієї події.
26-ть учасників з різних країн Європи змагалися за звання кращого цього року.
Читати далі...
У третьому турі гранд ліги міста Львова з футзалу на команду «Нові імена» очікував поєдинок проти команди «Альтернатива».
В анонсі до цього матчу багато писав за те, що проти новоствореної команди зовсім нещодавно ми вже грали й в обидвох іграх саме суперник здобув перемоги.
Само собою, що реванш нам колись треба було брати й варто сказати, що сьогодні «Нові імена» були до нього як ніколи близькими.
Нарешті наступили такі бажані вихідні. Хоча, на цей раз їх буде значно менше чим в останні два тижні. А все тому, що сьогодні багато хто відробляв за травневі свята й лише зараз прийшов додому.
Вашого автора це також стосувалося. Тим не менше, таки вдалося в цей день суботи ще й зіграти футзальний поєдинок у рамках гранд ліги міста Львова, де виступає команда «Нові імена».
І знову про справи гірські. Як наші читачі вже зауважили, що останнім часом автор багато пише саме про екстремальний вид відпочинку. А ним, беззаперечно є похід в гори.
Інколи виходить там спати у наметах, а коли щастить, то можна потрапити й у колибу. Щоправда, ще треба знати де вони знаходяться.
Так от, саме блог Воробуса і готовий вам у цьому допомогти в продовженні рубрики «колиби в Карптах».
Третій день нашого походу Мармароським масивом розпочався із того, що ми прокинулися в недобудованому будиночку.
Саме там минула наша ніч. Незважаючи на те, що спати на підлозі було твердо, але принаймні було тепліше чим у наметі. Все-таки, на вулиці не липень місяць.
Вже цієї суботи, 13 травня в гранд лізі Львова з футзалу відбудетьcя третій тур. І, зокрема, на команду «Нові імена» очікує черговий поєдинок.
З ким зіграє наша команда, чого слід очікувати від цієї гри та останні новини зі стану команди читайте далі.
Другий день походу Мармароським масивом розпочався із того, що я прокинувся з самого ранку й з колегою Орестом попрямували знову до прикордонників з надією отримати бажаний дозвіл на проходження україно-румунським кордоном.
Чекали ми довго, але на цей раз її величність фортуна була привітнішою. На зміні чергувала інша жіночка, вона досить швидко глянула чи наші документи й за мить ми отримали такий бажаний дозвіл.
Це означало, що найближчі два дні ми могли присвятити підняттю на вершину під назвою Піп Іван Мармароський.
Давно казав і буду казати, що так як розвивається район Сихів, так, мабуть, не розвивається жоден із районів нашого улюбленого з вами міста під назвою – Львів.
Тут і розвинена транспортна інфраструктура: запустили спершу тролейбус, тепер трамвай, плюс хочуть його продовжити аж до вулиці Вернадського, а то й до стадіону «Арена Львів».
Травневі вихідні завершилися й таке враження, що від цієї ліні вже нікуди не втечеш, адже попереду нові вихідні й можна буде знову як слід відпочити.
Це буде потім, а поки що розповім про подорожі в яких за ці дні вдалося побувати. Розпочнемо, звісно, що із Мармаросів.
Подорож на кордон Румунії планував вже давно. В горах, близьких біля Львова бував вже не один раз і хотілося чогось новенького.