5.09.2011 р. 
Буквально сьогодні вночі Воробус повернувся із чергової поїздки, в які ми з друзяками їздимо час від часу. Вражень, як завжди, багато і при нагоді я ними обов’язково поділюся.
Поїздки – це не тільки бухання, співи, нові місця і так далі, а і приколи, які бувають ой як часто.
Так вже сталося, що з нами в поїздку поїхав такий відомий усім хлопака і по сумісництву адмін блогу Про все і ні про що – пан PVS.
Треба ж було якось з цього пана прикальнутися. :) Тим паче, що хлопака гумор розуміє.
Що саме ми зробили, як до цього віднісся PVS і як я ледве не прикальнувся сам з себе читайте далі.
Читати далі...
Як я засунув цеглу у сумку PVSа
Буквально сьогодні вночі Воробус повернувся із чергової поїздки, в які ми з друзяками їздимо час від часу. Вражень, як завжди, багато і при нагоді я ними обов’язково поділюся.
Поїздки – це не тільки бухання, співи, нові місця і так далі, а і приколи, які бувають ой як часто.
Так вже сталося, що з нами в поїздку поїхав такий відомий усім хлопака і по сумісництву адмін блогу Про все і ні про що – пан PVS.
Треба ж було якось з цього пана прикальнутися. :) Тим паче, що хлопака гумор розуміє.
Що саме ми зробили, як до цього віднісся PVS і як я ледве не прикальнувся сам з себе читайте далі.
Читати далі...
Всі ми любимо відпочивати. У кожного свій вид відпочинку. Хто любить відпочивати на дивані, хто закордоном, хто на озерах і так далі.
У сьогоднішній статті ми поговоримо про країну Болгарія, а саме про місто Несебр.
Це болгарське місто, яке знаходиться на Чорноморському узбережжі Болгарії, а саме на скелястому півострові завдовжки 850 м і шириною 300 м в 37 км північніше міста Бургас.
Несебр - одне з найстаріших міст Європи з населенням близько 10 000 жителів.
З античності тут до наших днів залишилися руїни фортечної стіни, вежі, ворота, рельєфи.
Пропоную вам переглянути фотогалерею саме цього міста:
Нещодавно у рубрику «Запитай у Воробуса» прийшло запитання від нашого дописувача іх ніком dude1995.
Юнак попросив вашого автора розібратися із його проблемою, а вона наступна:
Шановний Воробус, у мене є група В Контакті, в ній було 677 учасників, доки її не зламали.
Що треба робити, щоб таке не повторилось?
Воробус, звісно, що всім допомагає, і у сьогоднішній статті спробує допомогти.
Щоб написати цю статтю я чекав давно, але, схоже нарешті мої муки закінчилися.
Якщо ви ще не здогадалися про що я, то кажу, що мова сьогодні знову піде про провайдерів, а саме як я вибирав нового провайдера.
Які приколи і розчарування мене очікували, кого ж я все-таки вибрав та багато іншого читайте далі.
Вчора на новому стадіоні "Металіст" у Харкові відбувся товариський матч між збірними України та далекого Уругваю. Наша команда поступилася супернику із рахунком 2:3.
Останнім часом у Львові діється щось не зрозуміле, особливо у його центральній частині. Справа у тому, що тут просто чимось смердить.
Деколи сморід настільки великий, що приходиться аж зачиняти вікна.
Що сталося у Львові, чому так смердить, коли це припиниться читайте далі.
Ким Воробус тільки не був, це і співак, і дід Мороз, і в річці плавав одягнений, і футболіст і навіть хотів йти на фотосесію, але поки що з цим не вийшло. Може вийде якось іншим разом.
Сьогодні ж про інше.
Є у світі один цікавий блог про техінку, який веде пан Мислінський. Так от, нещодавно цей пан організував у себе на сайті конкурс.
Суть його полягала у наступному: людям треба було присилати до автора блогу свої історії пов’язані із мобільним телефоном. Мене це зацікавило, тому я сказав «горіла хата – гори і сарай» може щось і виграю. А приз за перше місце – 100 гривень, за друге – 50 гривень.
Як вчора мені повідомив пан Мислінський, історій на конкурс прислали аж дві, тому мене це дуже потішило, 50 гривень у кишені, але який майор не хоче стати генералом.
Давненько у нас на блозі не було інтерв’ю і ось однойменна рубрика повертається.
Сьогодні у нас в гостях адмін сайту «Український інтернет» – пан Андрій Соломін.
Літо позаду, а отже пора викидати лінощі в сторону і йти вчитися. Кому до школи, кому в інститути, кому в училище, але ясно одне, що вчитися таки треба.
Сьогодні зранку ваш автор, йшовши на роботу побачив на вулиці багато нових облич.
Ви скажете, що я таке плету, бо я всіх і так знати не можу, але я маю на увазі те, що місто поступово наповняється людьми, студенти приїхали, а отже тепер хліба у супермаркеті ввечері не купиш.
Та фіг з ним з тим хлібом, сьогодні ж 1 вересня – День знань, а, отже, треба святкувати.