Похід Воробуса та компанії на вершини Захар Беркут-Маківка. Частина перша - Блог про Львів

Похід Воробуса та компанії на вершини Захар Беркут-Маківка. Частина перша

Міст у Тухлі

Вихідні минули, видалися вони для Воробуса вже аж надто насиченими. Але, від того і є літо, щоб не сидіти вдома, а десь їздити, кататися…

От і вчора, 10 липня автор зібрав компанію у складі 11-ти чоловік для того щоб поїхати у село Тухля й саме там підкорити такі вершини як Захар Беркут та Маківка.

Перед тим читав в інтернеті, що подібний маршрут легко можна пройти за день, а загальна його протяжність близько 19-ти кілометрів.

Що ж, прийшлося пробувати…

7 година ранку, головний львівський залізничний вокзал і ми вирушаємо в дорогу. Чимось цікавим дорога не відзначилася. Хто досипав, хто грав у карти, а хто просто милувався чудовою природою Карпат в які ми поступово заїжджали.

Близько 9 години ранку ми вже були на місці. Першим ділом що зробили, так це купили квитки назад. Потяг Мукачево-Львів у Тухлі близько 18 години 45 хвилин. Тому, щоб не стояти у тамборі треба купляти «тікети», а ще краще це робити ще у Львові.

Ну, все. Всі організаційні моменти позаду й ми починаємо наш похід. Першою вершиною на яку треба було зайти був Захар Беркут.

Його висота 964 метри. Побачити скульптуру де похована історична постать можна ще з дороги.

Воробус то в інтернеті дивився як туди йти, але ще раз перепитуюся про це місцевого жителя – Івана. Він був настільки люб’язним, що не те що розказав як туди йти, а ще й хотів з нами лізти на гору.

Потім мені колега розповів, що це він робив до того часу, поки його не пригостили. Буває…

Також читайте:   Чи варто їхати у Таїланд з дітьми?

Першою перешкодою по шляху на гору став підвісний міст. Ось там в декого навіть почалася паніка, особливо це стосується дівчат. Міст розхитувався й складалося таке враження що от-от хтось впаде.

На що пан Іван сказав, що тут не один п’яний проходив й жодного разу ніхто не падав. Бувають і гірші.

Перейшли… а потім вже розпочалася пряма дорога на вершину. Складною вона не є. Треба йти нею десь до години часу. Час від часу треба робити набір висоти, а вже під самою горою треба різко лізти вверх.

Дорога

На вершині окрім електричного стовпа стоїть вже згадувана деревна скульптура Захара й найголовніше перед вами вимальовуються чудові краєвиди на село Тухля. Як же там гарно.

Захар Беркут

Фото напам’ять, коротенький відпочинок і треба йти далі – на цей раз в напрямку гори Маківка.

Читав в інтернеті, що тут головне не загубити стежку. Що можу сказати? Вона є, але трохи заросла травою.

Спуск

Одразу ж біля Захара треба пройти кілька кроків ліворуч та різко робити спуск вниз аж до автомобільної дороги.

Так, там багато трави, часом мокрої… Люд не дуже був радий, але всіх веселили гори, які були навколо нас та чисте повітря, а також місцевий житель, який глянувши на одну з дівчат сказав наступне: «Я – холостяк, хата є, треба жінку».

Ще мить і ми виходимо на дорогу, доходимо до повороту де зустріли вказівник – «На Маківку».

Далі буде….

Автор статті: Vorobus.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*