21.07.2016 р. 
Обіцяв Воробус кудись вибратися в серйозний похід і схоже, що таки час для цього настав.
Вже завтра зранку ваш покірний у складі трьох чоловік виїздить на декілька днів знову ж таки подорожувати хребтом Аршиці.
Хто уважно слідкує за життям Ігоря Воробуса та цим блогом, ті люди знають що минулого року я вже там бував.
Тоді ми з великими потугами (було двоє чоловік), але таки знайшли озера Аршиці: Забуте, Аршиця та Росохан. Звісно, що копієчку напам’ять я тоді теж кинув в одне з озер, то ж, як бачимо все йде до того, що таки туди знову повернуся.
Читати далі...
Воробус їде шукати залишки розбитого літака на хребті Аршиця
Обіцяв Воробус кудись вибратися в серйозний похід і схоже, що таки час для цього настав.
Вже завтра зранку ваш покірний у складі трьох чоловік виїздить на декілька днів знову ж таки подорожувати хребтом Аршиці.
Хто уважно слідкує за життям Ігоря Воробуса та цим блогом, ті люди знають що минулого року я вже там бував.
Тоді ми з великими потугами (було двоє чоловік), але таки знайшли озера Аршиці: Забуте, Аршиця та Росохан. Звісно, що копієчку напам’ять я тоді теж кинув в одне з озер, то ж, як бачимо все йде до того, що таки туди знову повернуся.
Читати далі...
Літо – пора відпочинку, тому в хаті явно сидіти не треба, а старатися десь виїздити на природу, моря.
З останніми зараз трохи в людей важкувато, адже фінансове становище у країні бажає бути кращим та й без Криму якось не так.
Є Одеса, але вона не може зрівнятися з кримським півостровом.
Тому, приходиться їхати кудись на озера, а ще краще в гори. Скажімо Воробусу моря не потрібно, я би краще кудись поїхав, підкорив нові вершини на яких ще не бував.
А їх, до слова, в тій же Львівській області є дуже багато.
Черговий день наступив, а це означає, що настав час порадувати наших читачів черговими публікаціями.
І, зокрема, сьогодні ми будемо говорити на такі теми як: ідея щодо відвідування вежі Ратуші, візит Воробуса у хінкальню, а також відкриємо для наших читачів новий вид спорту – волейбол.
Поспішати куди нема, тому про все по-порядку.
Як відомо, минулих вихідних вашому автору довелося побувати в такому селі як Тухля.
Знаходиться воно в Сколівському районі Львівської області за якихось 5 кілометрів від селища міського типу – Славське.
Засноване це поселення було ще у далекому 1397 році. Населення на даний момент складає близько 2500 тисяч людей. Плюс не варто забувати, що сюди часто приїздить велика кількість туристів.
Особливо це стосується свят та покатульок на лижах.
Дійшовши до вказівника на «на Маківку» ми трохи перепочили й задумалися, а куди ж йти далі, адже було дві дороги: одна ліворуч – автомобільна, інша – ґрунтова прямо по курсу.
Було прийнято рішення йти ліворуч, адже читав в інтернеті, що саме ця дорога є новою й по ній краще йти. Хоча, чесно скажу, колись будучи ще зовсім юним ходив на Маківку саме по старій дорозі. Там треба йти вздовж дороги, а потім різко звернути ліворуч та набрати висоту.
Вихідні минули, видалися вони для Воробуса вже аж надто насиченими. Але, від того і є літо, щоб не сидіти вдома, а десь їздити, кататися…
От і вчора, 10 липня автор зібрав компанію у складі 11-ти чоловік для того щоб поїхати у село Тухля й саме там підкорити такі вершини як Захар Беркут та Маківка.
Перед тим читав в інтернеті, що подібний маршрут легко можна пройти за день, а загальна його протяжність близько 19-ти кілометрів.
Що ж, прийшлося пробувати…
Ну, а насамкінець цього робочого дня ваш автор розповість любителям гір про те, як саме треба оформляти дозвіл, який потім допоможе піднятися на мармароський масив.
Звісно, що найпопулярнішим тут маршрутом є підняття на вершину – Піп Іван Мармароський (висота 1936 метри) через полонину Лисича.
Що треба для того, щоб оформити дозвіл? Розповім як все робив ваш покірний автор.
А тепер про туризм. Літо – пора відпусток, тому завжди хочеться поїхати в таке місце, де буде цікаво відпочити.
Одним із таких місць є морське око – найбільше та найвідоміше озеро у Татрах. Розташоване воно неподалік польського міста – Закопане.
Туди або можна доїхати на громадському транспорті або ж пройтися пішки.
Те, що Воробус любить подорожувати – думаю не є чимось новим для наших читачів. Майже кожного року стараюся відвідувати нові для себе місця й само собою описувати їх у цьому блозі.
Одним із таких місць став хребет Аршиці, де давно мріяв знайти дива природи – гірські озера. Про них мені ще колись розповідав друг і з часом поставив собі за ціль їх знайти.
Збирався довго, продумував маршрут і таки минулого року їх вдалося розшукати.
Ну, а тепер настала черга розповісти нашим читачам про костел у селі Наварія , який нещодавно вашому автору вдалося відвідати.
Отже, під час моєї прогулянки цим населеним пунктом в очі Воробусу кинулася будівля, яка розташована неподалік автобусної зупинки.