Літо – пора відпочинку, тому в хаті явно сидіти не треба, а старатися десь виїздити на природу, моря.
З останніми зараз трохи в людей важкувато, адже фінансове становище у країні бажає бути кращим та й без Криму якось не так.
Є Одеса, але вона не може зрівнятися з кримським півостровом.
Тому, приходиться їхати кудись на озера, а ще краще в гори. Скажімо Воробусу моря не потрібно, я би краще кудись поїхав, підкорив нові вершини на яких ще не бував.
А їх, до слова, в тій же Львівській області є дуже багато.
Читати далі...
17.08.2016 р. 
Продовжую розповідати про свій похід в гори минулого тижня за маршрутом: Малий Пустошак – Великий Пустошак – Німецька полонина – Горган-Ілемський.
Другий день нашого походу видався, мабуть, найважчим, адже пройшли ми з Орестом багато й в кінці дня сил фактично не залишилося.
Читати далі...
Як ви вже, мабуть, зрозуміли, кілька днів від Воробуса не було публікацій по причині – подорожей. Так, так, автор знову вибрався в гірський похід і, як завжди, без пригод не обійшлося.
Наодинці з природою ми були рівно три дні, тому свою розповідь розділю на три частини.
На цей раз в гори Воробус поїхав з своїм хорошим приятелем – п. Орестом. Ми таки вирішили добити літак і знайти його.
І знову поговоримо на тему туризму.
Й в найближчій публікації розповім про поточний стан озер Аршиці на яких мені нещодавно довелося побувати.
Точних їх координатів вказувати знову не буду.
Чому? Вже неодноразово пояснював, що люд в нас дикуватий і якщо кудись приходить, то обов’язково за собою не думає прибирати, смітить, а ще й більше – просто знищує природу.
Завершальний день нашого походу озерами Аршиці видався, мабуть, найлегшим зі всіх днів що ми там перебували.
Другий день нашого походу озерами Аршиці розпочався із того, що ми прокинулися на озері Забутому, поснідали й потрохи почали збиратися далі в дорогу.
А вона, до слова, обіцяла бути дуже цікавою, адже мали за день знайти залишки літака на хребті Аршиця, піднятися на вершину Горган-Ілемський та встигнути до озера Аршиці на ночівлю.
Забігаючи наперед скажу, що це зробили ми завдяки титанічним зусиллям. Щоправда на літак ми так і не натрапили.
Та, про все по-порядку.
Приїхав Воробус з гір, трохи відпочив й поступово буде розповідати про наші пригоди на хребті Аршиця.
Окрім того, що ми їхали туди побачити озера Аршиці та піднятися на вершину Горган-Ілемський, я ще собі поставив за мету – знайти залишки літака, який впав якраз недалеко від Горгану ще й у далекому 1983 році.
Кажуть, що це місце вдалося відвідати малій кількості людей. А саме подібні розмови тягнуть автора до ще більшого екстриму.
На відміну від минулого разу, цього я вже підготувався значно краще. Перечитав багато публікацій в інтернеті від людей, які там бували, розробив маршрут, взяв навігатор з точними координатами.
На завершення відпустки Ігор Воробус вирішив зібрати компанію із 4-ох чоловік та вибратися на три дні на озера Аршиці.
Свого часу я вже тут бував, тому дорогу на водойми знав.
А щоб було ще цікавіше, то поставив собі за мету відвідати вершину – Горган-Ілемський, а також знайти залишки літака, який розбився на хребті Аршиця у далекому 1983 році.
Обіцяв Воробус кудись вибратися в серйозний похід і схоже, що таки час для цього настав.
Вже завтра зранку ваш покірний у складі трьох чоловік виїздить на декілька днів знову ж таки подорожувати хребтом Аршиці.
Хто уважно слідкує за життям Ігоря Воробуса та цим блогом, ті люди знають що минулого року я вже там бував.
Тоді ми з великими потугами (було двоє чоловік), але таки знайшли озера Аршиці: Забуте, Аршиця та Росохан. Звісно, що копієчку напам’ять я тоді теж кинув в одне з озер, то ж, як бачимо все йде до того, що таки туди знову повернуся.
Черговий день наступив, а це означає, що настав час порадувати наших читачів черговими публікаціями.
І, зокрема, сьогодні ми будемо говорити на такі теми як: ідея щодо відвідування вежі Ратуші, візит Воробуса у хінкальню, а також відкриємо для наших читачів новий вид спорту – волейбол.
Поспішати куди нема, тому про все по-порядку.