Незважаючи на те, що у найближчі тижні Воробус не планує вилазок в гори, про них будемо і надалі говорити на блозі.
От буквально вже зараз знову згадаємо подорож на гору Сивулю, яку вашому автору та компанії вдалося зробити на свято Незалежності нашої країни.
Вкотре скажу, що такої неймовірної краси гір, яка вимальовується із вершини хребта Сивулі я вже давно не бачив. Мабуть з часів відвідин Чорногірського хребта.
Але, як кажуть, це було давно і не правда. Ми ж сьогодні поговоримо трохи на іншу тему.
Читати далі...
27.09.2015 р. 
У світі, напевно, немає жодного альпініста, який би не мріяв зійти на найвищу точку земної кулі - на гору Еверест.
Джомолунгма, Еверест, Сагарматха – це різні назви славнозвісної гори, висота якої сягає 8848 метрів над рівнем моря. Вперше вершину було досягнуто шерпом Тенцингом Норгеєм та новозеландцем Едмундом Гілларі 29 травня 1953 року. Сходження пролягало через Південне сідло по маршруту, який до цього був розвіданий швейцарською експедицією.
Читати далі...
У завершальний, 4-й день нашого походу на гору Сивулю ми нікуди не поспішали і вже так швидко ніхто не прокидався.
Після напруженого другого та третього днів ми собі нормально посиділи вночі (пиячили, співали, ловили рися), а у день вівторка добряче поспали.
Ну, хіба що запам’яталося те, що наш водій, він же «батя» прокидався вночі щоб глянути як там автомобіль і чи акумулятор знову не сів.
Третій день нашого походу на гору Сивулю розпочався з того, що прокинулися вже не так рано як минулого дня. А все тому, що нова технологія спання у наметах спрацювала на всі сто.
Так холодно вже не було і, відповідно, грітися біля вогню не було необхідності. Благо ще з вечора ми все поприбирали.
Тому, що треба було зробити цього ранку, так це поснідати, зібратися і з холодною головою прямувати до нашої основної мети походу – гори Сивулі.
День другий розпочався для Воробуса дуже рано.
Близько 6 години ранку я вже був на ногах, тому що спати щось не хотілося та і вночі було холоднувато.
Все-таки, у майбутньому треба задуматися над тим, щоб придбати собі більш тепліший спальник.
Вилажу такий з намету, починаю розпалювати вогнище і бачу що за декілька хвилин складає мені компанію мій колега. Виявляється він так збирав свої манадки, що банально забув взяти з собою спальник. А вночі то холодно.
Нарешті Воробус позбирав всі фотографії, завантажив відео і може розпочинати великий цикл публікацій про нещодавній похід з колегами в гори.
За якихось три дні нам вдалося підкорити не одну вершину. Але, про все по-порядку.
Нещодавно мені довелося побувати в обласному центрі Рівненської області – у місті Рівне. Сьогодні місто вирізняється своєю елегантною архітектурою, зеленими парками та просторими вулицями. У період Другої світової війни місто дуже сильно постраждало, тому історичних пам'ятників тут не так вже й багато. Але тим не менше, в Рівному збереглись деякі архітектурні та сакральні пам’ятки, та є багато інших цікавих місць, які варто відвідати.
Черговий день наступив, він знову ж таки спекотний. Але, незважаючи ні на що, продовжує свою роботу блог Воробуса.
І сьогодні будемо говорити на такі теми як: відпочинок в Україні, а саме його плюси, а також про те, як відбитки пальців можуть наробити людині проблем.
Розпочнемо таки з відпочинку, адже тема ця наданий момент як ніколи є актуальною.
Минуло більше року як Воробус був востаннє на джерелі в селі Раковці.
Хоча, багато хто каже, що саме джерело знаходиться не у вищеназваному селі, а в іншому – Новосілки.
Десь доля правди в цьому є та не в цьому суть.
Головне на джерело вкотре приїхати, помолитися та при можливості набрати святої води собі додому.
Ще минулого тижня ваш покірний запланував собі поїхати в Раковець.
Нарешті, читачі блогу, дочекалися завершальної третьої частини розповіді про похід Воробуса та компанії на гору Парашка.
Минулу розповідь я завершив на тому, що наша компанія почала спускатися з вершини гори Парашка до села Коростів.
Саме тут з нами стався цікавий казус.