18.10.2016 р. 
Воробус любить подорожувати, особливо це стосується гір, де я себе почуваю як вдома.
Проте, настає такий період часу, що в гори приходиться не їздити. Причина – погані погодні умови. В гірській місцевості й так холодно, а коли ще й наступає пізня осінь чи зима, то взагалі…
Так, є варіант поїхати в Карпати, винайняти будинок і там собі сидіти, дихати свіжим повітрям, але це не те. Авто таке не дуже любить.
Як варіант, ще можна їхати в гори й там ночувати в так званих колибах – хатинках, які свого часу побудували туристи, місцеві мешканці, мисливці чи ще хтось інший.
Щоправда не у всіх місцевостях вони є. Їх або ніколи там не бувало або ж недолугі туристи їх спалювали. Усіляке ж буває…
Тому, я прийняв рішення відкрити таку собі міні-рубрику під назвою – «колиби в Карпатах» і по мірі можливості про них робити опис на блозі.
Читати далі...
Колиби в Карпатах. Будиночок в сідлі між Грофою та Конем Грофецьким
Воробус любить подорожувати, особливо це стосується гір, де я себе почуваю як вдома.
Проте, настає такий період часу, що в гори приходиться не їздити. Причина – погані погодні умови. В гірській місцевості й так холодно, а коли ще й наступає пізня осінь чи зима, то взагалі…
Так, є варіант поїхати в Карпати, винайняти будинок і там собі сидіти, дихати свіжим повітрям, але це не те. Авто таке не дуже любить.
Як варіант, ще можна їхати в гори й там ночувати в так званих колибах – хатинках, які свого часу побудували туристи, місцеві мешканці, мисливці чи ще хтось інший.
Щоправда не у всіх місцевостях вони є. Їх або ніколи там не бувало або ж недолугі туристи їх спалювали. Усіляке ж буває…
Тому, я прийняв рішення відкрити таку собі міні-рубрику під назвою – «колиби в Карпатах» і по мірі можливості про них робити опис на блозі.
Читати далі...
Черговий день завершується і варто сказати, що Воробус знову нічого не встигає. Обіцяв надрукувати велику кількість публікацій і нічого з цього не вийшло.
Тим не менше, поки є час спробую це зробити.
Мало хто наважується поїхати у подорож в це місто. А все тому, що тут 26 квітня 1986 року відбулася масштабна катастрофа, яка забрала життя не однієї людини, а ще багато буде мучитися від її наслідків не одну сотню років.
Думаю, читачі здогадалися, що мова сьогодні піде про Чорнобильську зону в якій нещодавно вдалося побувати нашому спеціальному кореспонденту – п. Вертоліту.
Завершую розповідати про наш черговий похід за маршрутом: Осмолода – Грофа – Паренки – Попадя – Осмолода.
Отже, на черзі день третій.
Продовжую розповідати про наш черговий похід за маршрутом: Осмолода – Грофа – Паренки – Попадя – Осмолода.
На черзі день другий.
Отже, після того, як у перший день повечеряли й втомлені лягли спати, ранок зустрів нас прохолодою. Якщо ви будете спати на галявині під вершиною Мала Попадя, то знайте, що вітер там продуває добряче.
Автор відпочив після подорожі й вже зараз розпочинає серію репортажів про похід Воробуса та компанії у туристичний похід за маршрутом: Осмолода – Грофа – Паренки – Попадя – Осмолода.
Були в горах три дні, тому й поділю свою розповідь на три частини.
Схоже, що черговій мрії таки вдалося збутися, адже ваш покірний автор таки зумів знайти всі озера Аршиці.
Перші три, а це: Забуте, Аршиця та Росохан відвідав ще раніше, а буквально вчора (26 серпня 2016 року) вдалося заскочити ще й на озеро Лужки.
Чи міг би колись Воробус собі представити, що буде так часто ходити в гори? А, до слова, ще у далекому 2010 році я й взагалі не думав, що таке можливе.
Погляди змінилися й вже тепер я з горами на «ти». Мені цікавіше сходити в похід чим поїхати на те ж море, де мене вистачає максимум на три дні.
Проте, ще жодного разу не ходив в походи один на відміну від людей, яких зустрічав по дорозі.
Чому ж вони подорожують наодинці?
У сьогоднішній публікації спробую це з’ясувати.
Завершую розповідь про гірський похід Ігоря Воробуса та Ореста Гординського за маршрутом: Малий Пустошак – Великий Пустошак – Німецька полонина – Горган-Ілемський.
Після того, як ми цілий день йшли втома відчувалася ще та. Тому, на так званому кемпінгу, на який ми зупинилися трохи нижче поляни Мшана першим ділом що зробили, так це розпалили вогнище та розставили намет.
Продовжую розповідати про свій похід в гори минулого тижня за маршрутом: Малий Пустошак – Великий Пустошак – Німецька полонина – Горган-Ілемський.
Другий день нашого походу видався, мабуть, найважчим, адже пройшли ми з Орестом багато й в кінці дня сил фактично не залишилося.