Вчора у Львові знову була Ліга Європи. У рамках третьому туру цього турніру Наші львівські Карпати на своєму полі приймали не останню команду у європейському футболі – іспанську Севілью.

На цій грі побував і Ваш автор. Що цікавого було до і після матчу читайте далі.

Так сталося, що до останнього моменту я не знав чи піду на цю гру чи ні, але все ж квиток дістати получилося і на стадіоні я був. Ще до початку гри полазивши по інтернеті бачив, що багато людей продають свої квитки, Причина? Накупили хтозна скільки їх і тепер відмовляються. Та це не моє діло, що хотіли, то і мають.

Ваш автор традиційно перед футболом троха посвяткував прихід європейського футболу до Нашого міста, на цей раз сиділи ми в центрі, де я не сумнівався що зустріну вболівальників футболу. Так воно і сталося.

Обмінюючись думками з людьми щодо майбутньої гри всі схилялися на думці – буде важко, але очки треба брати. В іншому випадку – нам світить останнє місце у групі.

По дорозі на футбол мене здивувала пасивність львівських фанатів футболу. Так, люди щось викрикували на кшталт: «Карпати, вперед», але пісень які я чув перед матчами із Галатасараєм і Боруссією явно не було. Ваш автор спробував із товаришем щось попідспівувати, але допомоги від інших людей як не було спочатку, не з’явилася вона і тепер.

І тільки під стадіоном пісні таки почали звучати.

З організацією входу на стадіон знову виникли проблеми. Коли вже нарешті вирішать це питання? Штовханина на кожному кроці. Люди один на одного зляться, а органи правопорядку провіряють людей як злочинців: з ніг до голови обшуковуючи, замість того щоб забезпечити нормальний вхід на стадіон, плюс освітлення мало.

30 хвилин потрібно витратити, щоб зайти на стадіон не забагато це?

Та це таке, з горем по полам на стадіон ми потрапили, зайшли у сектор і почався якраз матч.

Спочатку стадіон не був повністю заповнений, але хвилин за 10 після початку гри яблуку не було де впасти. Львівська торсида підтримувала своїх улюбленців як завжди на рівні. Були хвилі, скандування «Слава Україні – Героям Слава, Смерть ворогам – Слава нації».

Досить цікавий епізод відбувся із вилученням. Його я знову не побачив, але тепер мені було зрозуміло чого з трибун полетіли пляшки. Сталося це під сам кінець гри.

Незважаючи на поразку, вболівальники після гри подякували львівським футболістам за гру. Карпати старалися, але клас є клас.

Після гри знову була штовханина, люди елементарно не знали куди йти. Одні йшли вправо, одні наліво і виходили тисняви.

Ясно, що результатом вболівальники не були задоволені, але ще де-не-де можна було почути пісень. Люди у Львові живуть футболом, тому для них це завжди свято. Ваш автор також з якимись дядьками заспівав на прощання «Червону руту».

Отак я був на матчі Карпати – Севілья. Знову поразка…… Сподіваємося, що хоча б 15 грудня, коли львівські футболісти прийматимуть у себе ПСЖ нарешті вже буде результат.

Автор статті: Vorobus.