Яким би місто не було великим чи малим, у кожному з них є свої люди. Вони є різні: є мудрі, а є просто або тормознуті або дурні повністю. І це починаючи від простих пішоходів, а завершуючи водіями маршрутних таксі.

Як я недолюблюю зустрічати подібних людей, але на жаль досить часто цього не уникнути. Буває за день цих неадекватів зустрінеш стільки, що аж закладається у голові думка, що їх більше чим дійсно пристойних, вихованих, мудрих людей.

З цими «тормозами» мені аж скучно стає, бо вони таке городять, що це вже навіть не смішно. Лапші на вуха можна навішати хіба приїжджим і то ще треба поспорити. А ось місцевому населенню аж ніяк. Хоча трапляються.

Розповідаю відразу ж на «живому» прикладі.

Сьогодні Воробус з товаришем вирішили перейтися містом. Йому щось там треба було купити, а я так пішов що говориться – за компанію, щоб троха розвіятися, подивитися що у місті цікавого відбувається.

Йдемо ми йдемо. За водіїв маршрутних таксі аж не цікаво вже розповідати. Про те, що вони людей на пішохідному переході не пропускають всім відомо. Цікаво де даїшники у цей час стоять? Як їдеш спокійно по роботі чи на якусь здибанку, то зупиняють за будь-що, а тут нема…

Заходимо ми у магазин, у який саме я говорити не буду, нехай власники самі думають кого тримають на роботі. Так от. Консультант, так він себе називає досить того одягнутий як робочий складу раз, а ще і у товарі ні бум-бум. Зате, говорити що товар добрий ой як вміє.

Коли сервіс буде вже у наших магазинах нормальний? Напевно ніколи.

Заходимо у магазин побутової техніки. Всіх консультантів скоротили, залишилося кілька на один великий зал. Поки його дочекаєшся можна вже заснути.

Скучно…

Аж відпадає бажання щось у них купувати. Не даремно говорять, що інтернет-магазинах тепер з кожним днем стає веселіше. Ніхто тобі не потрібен, сам шукаєш, сам вибиораєш…

Їдемо ми додому, чекаємо маршрутне таксі. Знов як у тій казочці питання від якихось «смішних»: «Не має передзвонити, бо телефон зламався?». Поки на них не гаркнеш як слід, не підуть з своїми тупими розводами.

Невже вони думають, що люди дурні?

Заходимо у маршрутне таксі, передаємо за проїзд, а якась бабуся каже: «Ні, ні я передавати не буду. А якщо гроші вкрадуть, то ви потім скажете що я їх собі взяла».

Як говорив колись мій один знайомий, що приїжджав до мене у гості: «Не місто, а зборище дибілів».

Насправді це не так, просто як я зазначав на початку статті дураків є безліч і на них просто не варто звертати увагу. А мудрі і культурні люди також є, просто це як ви вже натрапите.

Якщо подібні історії відбувалися із вами розповідайте про них у коментарях. Інколи аж цікаво послухати кого світ наш носить по своїй землі.

Дякую за увагу!!!

Автор статті: Vorobus.