Буквально перед самим Новим роком мені подзвонив давній колега і запропонував зіграти у футзал. Спочатку я цьому уваги особливо не приділив, бо і так мав багато роботи, але коли дізнався, що грати прийдеться у найкращому залі Львова – палаці спорту «Галичина» (колишній Будівельник), то відразу ж погодився.

Не кожен день випадає нагода там побігати, а якщо самому збирати компанію, то оренда залу може суттєво вдарити по вашому гаманцю.

Так от, дуже шкода що побігати зі мною не пішли мої партнери по команді. Це був вихідний день і прийшлося віддуватися за всіх лише із одним моїм знайомим. Решти своїх опонентів я не знав. А грати було проти кого.

Нашими суперниками були юні футболісти школи львівських Карпат, їм приблизно по років 17-18, але футболісти є футболісти. Удар мають сильний і якщо їм дати вдарити із забійної позиції і ще ніхто заважати не буде, то буде непереливки. Плюс помітно, що хлопці володіють хорошою технікою. Їм голи не так забивати як кинути «між іншим».

А ще по їхній грі можу сказати, що в черговий раз переконався, що великий футбол і футзал – дві різні речі. От наприклад, згадувані футболісти грали футзал як великий футбол, а це зовсім неправильно. Ні щоб на дальню штангу паснути чи притримати м’яч, вони обігрували наших гравців і тупо били.

Спочатку грати проти них було важко. Ваш автор, так як воротар, через хвилювання чи через м’яч, який до речі був явно не футзальний, спочатку навпускав хтозна-що, але потім зібравшись все пішло як завжди.

Зал «Галичини» сподобався. Це вам не університет ветеринарної медицини і біотехнологій, де вже роками протікає дах і у будь-яку хвилину можна зламатися. У «Галичині» все культурно, прибрано, прибиральниці постійно роблять вологе прибирання.

Це і не дивно, у цьому приміщенні грають професійні команди.

Повертаючись до нашого поєдинку скажу, що у підсумку 15-10 моя команда перемогла і з хорошим настроєм пішла святкувати Новий рік. Ця гра вкотре довела, що інколи буває так, що порядок б’є клас.

Єдине, що мені не сподобалося у палаці спорту «Галичина» – це покриття. Якесь воно жорстке і якщо невдало впасти можна травмуватися.

Все-таки, колишнє було краще, але ми йдемо до Європи, тому підлаштовуємося до європейських стандартів.

Після гри юні футболісти Карпат були явно незадоволені результатом, але нічого не зробиш, ми були сильніші.

Отак я грав у футзал у палаці спорту «Галичина», сподіваюся не останній раз.

Автор статті: Vorobus.