Нещодавно Вашому автору довелося побувати в Карпатах. І хоч надворі зараз зима, проте це не завадило нам відвідати водоспад, який має досить цікаву назву Гук.

Що я там побачив, які пригоди чекали на мене чекайте далі.

Щоб знайти це диво природи вам потрібно доїхати до села Микуличин, і саме за ним є міст, за мостом треба повернути праворуч, а далі я не знаю.

Справа у тому, що ми їхали автобусом і я якось не звернув уваги де то ми є, тільки коли водій сказав виходьте, бо далі я не заїду, тоді вже почав орієнтуватися.

Дорога до Гука у ганебному стані, навіть незважаючи на те, що їдучи до водоспаду ми минали дачу Ющенка.

Дача ще не добудована і там тільки можна побачити охоронця і пса, який гавкає на всіх. І тільки коли ваш автор сказав на нього: «Ти пес, пес», то він трішки злякався і заховався у буду. 🙂

Йдемо ми далі і зустрічаємо віз. Місцевий мешканець довозячи людей до Гука тим самим заробляє собі на життя.

Нам він також пропонував свої послуги, але ми вже якось вирішили дійти самі та і народу нас було багато, так можна і віз перевернути. 🙂

Йдемо йдемо, я вже починаю нервуватися, бо щось того Гука не видно, починаються сувеніри. Ну все, напевно ми вже на місці.

Сувеніри продають не дуже то і дорого, як на мене ціни нормальні. Такі прості магнітики на холодильник від 10 гривень. Я ще потім сюди повернуся.

І ось нарешті він, водоспад, який дійсно відповідає своїй назві, бо він гудить як шалений.

Повна назва його – Гук Женецький. Знаходиться він на висоті 900 метрів над рівнем моря. Кажуть, що це диво природи утворилося ще у після воєнні роки у результаті повеней.

Водоспад і природа навколо просто чудові, та і людей тут не мало, незважаючи на морозяну погоду.

Хто фотографується, хто п’є сто грам, хто просто думає як жити далі. 🙂

Розчарувався я лише в одному – диво природи замерзло і поплавати не вдалося, хоча десь у думках така думка приходила до голови.

Спробувати воду мені таки вдалося.

Повертаючись від водоспаду на дорогу ваш автор випадково глянув на ворону, яка пролітала і однієї ногою провалився у воду.

Як наслідок, чобіт був цілий з водою, а мої друзі ще довго сміялися. 😀

А потім була дорога назад. Хтось співав пісні, хтось вже думав якби то по швидше дійти до автобуса, бо мороз був ще той, а хтось так як я купив ще сувенір додому, які нагадаю продавали майже перед самим водоспадом і слухав музику.

Насамкінець пропоную переглянути відео, де ви побачите який водопад Гук влітку:

Сподіваюся, що коли буде тепліше я ще неодмінно поїду на водоспад Гук.

P.S. Висловлюю подяку людині із ніком Stakeholder за надане відео для цієї статті .

Автор статті: Vorobus.