Свого часу я вже писав про цей поїзд, але так я їхав у ньому вчора навіть не пригадую коли востаннє подібне було. Це була не поїздка додому, а якась вечірка. 🙂

Як відомо, у смт. Славське є гірськолижний курорт і якщо там є належна кількість снігу безумовно лижники, сноубордисти поїдуть туди кататися.

Так воно і сталося. В ніч з суботи на неділю випала велика кількість снігу і охочих покататися було багато. Кататися на лижах, то таке, а як потім такій великій масі народу доїхати додому?

Маршрутки? Поїзд? Вибір не простий, адже у першу всі не залізуть, а другий їздить дуже рідко.

Звісно, якщо ви маєте своє авто, то навіть не має про що говорити.

Ми щоб не мати проблем взяли на цей поїзд квитки заздалегідь, все-таки сидіти краще, ніж стояти. Прийшли собі на станцію, побачили людей багато, але я і подумати собі не міг, що згодом ці люди ой як почнуть пхатися і чудити у поїзді.

19.49 – приїхав поїзд і пішла жара. Людей було так багато, що всі залізти не могли.

Машиніст говорить, що двері вже зачиняються, а половина народу в тому числі ми ще на вулиці.

Тоді я тільки почув як хтось ззаду каже давай і всіх почали пхати у тамбур і вагони. З горем по полам двері зачинилися і поїзд рушив.

І почалося. Люди повставали де хто міг: хто прямо на рюкзак сів, хто поліз в салон, хто висів на одній нозі як я. За свою сумку я вже і не говорю. Її я зайшов у Львові. Ясно, що це був тільки початок і люди згодом мали заспокоїтися.

Стоїмо ми стоїмо, якийсь пацан витягує гітару і давай співати. Що нам залишається робити? Ми щоб не було скучно співаємо і собі. 😀

Минає хвилин десять вже пляшка спирту ходить по тамбуру, хто хоче той п’є. 🙂

Ви думаєте у вагонах було краще? Навпаки, там вам наступали на ноги, жара і плюс також співають всі хто що знає, я вже не рахую сумок, яких там було світ.

Не одній людині ставало погано і вона виходила у тамбур, щоб хоч трішки вдихнути ковток повітря.

Що мене здивувало так це поведінка молоді. Одна жіночка їхала у цьому поїзді з малою дитиною. Остання почала плакати, а деякі молоді люди просто-напросто почали кривлятися. Жінці так це набридло, що вона вийшла у Стрию.

До речі про Стрий. Саме у цьому місті я згадав що у нас є квитки. Де ж наші місця? Мені аж смішно стало, коли я подумав як до них залізти.

Нам таки вдалося зайти до своїх місць і тут прикол – такої лавки не існує. Я так на то все глянув і вернувся назад у тамбур, там хоч свіже повітря інколи є і плюс можна більше менш нормально стояти.

І приколи тут продовжувалися.

1. Жіночка з вином бігала туди назад, туди назад. Люди вже аж сміялися як вона казала вино треба? 🙂
2. Якась п’яна чи накурена дівчина років 23-25 курити бігала між вагони і не просто, а так часто що її пацани вже впускати не хотіли.
3. А цей прикол я «плакав» просто. Виходить юнак, каже що хоче курити. Його попереджали, що назад вже не впустять, бо важко вставати з сумок. Юнак погодився і дарма. Коли він зайшов між вагони його не хотіли впустити ні назад, ні вперед. Ахааххаахах.
4. Хтось передав банку згущеного молока в тамбур, кому вона адресувалася важко сказати, але один тип сказав: «Я зараз шпроти проб’ю і також передам назад у вагон». 😀

Нарешті дві з половиною години минули і я приїхав до Львова.

Ніколи не забуду слів якоїсь жіночки, яка на пероні зі злості сказала: «О, бидловоз приїхав».

Питання в мене до Укрзалізниці одне і суттєве: «Чому, знаючи що стільки народу їде з лижного курорту, не впустити скажімо ще один додатковий поїзд? Або принаймні, збільшити кількість вагонів».

Ось так я їхав у поїзді Львів-Мукачеве, сподіваюся наступного разу їхати буде значно легше і взагалі краще вже дати більшу суму грошей і їхати комфортно автобусом, ніж скажімо так мучитися.

Автор статті: Vorobus.