11 лютого у Нашому місті стартує Свято Шоколаду.

Воно як і інші свята і культурні події має свою програму. Однієї з них буде створення найбільшого шоколадного торту.

Мені одразу ж це нагадало одну історію, яка відбулася зі мною 6 років тому.

Справа у тому, що тоді наше місто святкувало своє 750-ти річчя і відомий політик Юрій Луценко з нагоди свята подарував Львову величезний торт: його довжина – 30 метрів, а вага – 900 кілограмів.

Ваш автор прогулюючись у цей час з друзями містом побачив цю подію і вирішив спробувати на смак цей кулінарний витвір, бо роздавали його безкоштовно.

Краще би я цього не робив, бо наслідки потім були плачевними. Та про все по-порядку.

Отже, гуляли ми з друзями. Побачили, що за деякий час будуть роздавати торт і я вирішив ще з ним одним другом стати у чергу. Все-таки це подарунок.

Таких як я людей виявилося багато. Не кожен же день на халяву роздають торти.

Люди вишикувалися у чергу, офіціанти теж вишикувалися. Саме останні мали роздавати всім охочим по кусочку торта і тут приїхав Юрій Луценко.

Звісно, що було його привітальне слово, оплески. І тут слово завершилося, політик пішов, а люди як почали штовхатися – це був п…..ц повний.

Офіціанти спочатку ще роздавали торт, мені також його вдалося від них взяти, а потім побачивши що діло пахне не добрим відійшли у сторону.

Я то торт взяв, але як мав звідти вилізти для мене було загадкою. Люди влаштували штовханину зі всіх боків.

Найбільше мені було неприємно те, що народ проявив неповагу до інших людей, які стояли у черзі. І справа не у тому, що була штовханина, діло зовсім в іншому.

Я ще такого не бачив, щоб люди своїми ж руками ламали куски торту. Один чоловік своєю рукою вламав кусок торту, відніс якійсь жінці, повернувся і давай ще кусок ламати. Інші люди побачили це і давай так само робити.

Що було дуже прикро, руки ж то вони не мали куди витерти і як ви думаєте куди вони їх витирали? В штани чи спідниці людям. 🙁

У штовханині ж нічого не бачиш і вилазиш весь помаранчевий.

Я ще не сильно постраждав, а ось друг, який був вбраний у білі штани плювався як тільки міг. Білі штани стали помаранчевими.

Знаєте, що ще було прикро? А те, що все дійство знімало багато камер і цей безлад могли побачити згодом у всіх країнах світу.

Згодом ми таки спробували торт, але чесно якийсь він був не дуже. Може на сонці забагато перестоявся.

Після цього я собі сказав: «Краще я собі куплю торт, ніж буду брати участь у подібних дійствах».

У статті використано фото із сайту gazeta.rv.ua.

Автор статті: Vorobus.