Усім привіт! Сьогодні я знову з Вами!
Після освідчення та статті про кіберспорт я трішки Вас покинув, тому що треба було зібратись думками та подумати про усі Ваші поради, критику та подумати про подальше життя!
Сьогодні я хочу Вам розказати ще про одну частинку свого життя, таку як футбол!
Футбол я люблю з дитинства, і ще коли я був малим, не розумів що таке життя, я говорив: що обов’язково буду грати у футбол коли буду ходити! 🙂
Вболіваю по-справжньому лише за Карпати, ну і звичайно за національну збірну! А так є лише симпатії до світових грандів, зокрема до команди Мілан.
І так, як я повернувся до футбольного життя після 10-ти річної перерви: розпочався день у мене рано, в 9-30 прокинувся, взяв гантелі у руки і розпочав робити зарядку. Закінчивши зарядку дзвонить друг і каже, виходь на вулицю я з сином гуляю поки ще не так спекотно, і у ході розмови бачимо що стає достатньо хмарно, ось тут я почав сумніватись що поїду на футбол, дощ почався об 12-00 і якраз в цей момент приїжджає міг друг і запитує мене “ну що Назар, їдем?”
Але, якщо буде погода я кажу добре! Перекусивши і переодівшись в 14-30 я виїжджаю біля дому дивлюсь машина стоїть, але ще дощик покрапує, в 14-50 виходить і каже поїхали! Ну, ми погрузились в машину та вирушили у дорогу!
Дорога для мене була не з легких, хоча у нього і Toyota Camry, та все ж дорога втомила. Доїжджаєм ми до стадіону, нас зупиняє міліція і запитує – ви куди? На що мій товариш їм відповідає – “хлопці, я з інвалідом”, після чого міліція нас пропускає під самий стадіон, вийшли ми з машини, Славік (товариш) відправився за квитком, ми його чекаємо біля центрального входу.
Поруч проходить О.Голодюк, ми запитуєм міліцію, можна нам проїжджати? вони відповідають – так, будь-ласка, проїжджаєм далі, охорона стадіону нам каже “СТОП, ви куди?” Ми кажемо що від Олега, він сказав нас пропустити на бігову доріжку, на що отримуємо відповідь – ні, їдьте праворуч, і дивіться за матчем з вершини трибун, ми подякували і вирушили туди, де нам скомандували.
Доїхавши туди, нас пропустили без проблем, без жодного запитання!
Потрапивши на стадіон, ми зайняли місце в 25 секторі. За хв. 15-20 розпочався матч, команди вийшли на поле і я дивлюсь люди з обмеженими можливостями виїжджають через центральний вхід і займають місце праворуч від лавки запасних “Карпат”, але я був вже весь в баталіях, тому про це не було часу думати. 🙂 Закінчився матч, я повернувся додому з купою позитивних емоцій та з зірваним, захрипшим голосом. 🙂 Вийшовши з машини, висловив подяку д.Славіку, за те що він надав мені можливість повернутись до футбольних баталій душею та серцем! Відійшовши від емоцій, до мене прийшла в голову ідея написати листа в прес-центр ФК “Карпати”.
Прийшовши додому в 22-00 я розпочав писати мій лист Карпатам:
Доброго вечора, шановні ФК “Карпати”! Не знаю, чи пам’ятаєте Ви мене, та я декілька місяців тому писав до Вас, про те що я Ваш палкий вболівальник і давно не бував на футболі, що хотів би зустрітись з Карпатами!
Так ось, я сьогодні завітав до Вас першим, хоча сподіваюсь що і Ви до мене завітаєте!
Хочу привітати Вас з завершенням сезону, з чудовою грою та хорошим результатом в цілому! Хочу висловити подяку клубу, що впустив мене на стадіон а також хочу висловити подяку П.Олегу, який допоміг мені у цьому!
Окрема подяка людині яка не пошкодувала свого часу, знайшла цей час і відвезла мене на стадіон, а також моєму хрещеному батьку!! І ось після 10 річної перерви, під час якої я не був на стадіоні, побувавши на сьогоднішньому матчі проти ФК “Ворскли”, я отримав море задоволення та емоцій!
Хоча були і розчарування, а саме:
Міліція поставилась до нас з порозумінням, після зупинки, почувши у відповідь, що ми з інвалідом, пропустила авто під самий стадіон, хоча також запитували чому у Вас не має пропуску, під’їхав я вже на візочку до центрального входу, повз проходить О. Голодюк (радий був його бачити так близько).
Запитуєм міліції – “можна нам проїхати на стадіон, щоб дивитись за матчем з бігової доріжки?” У відповідь отримуєм – “так, будь-ласка”.
Їдемо далі, охорона стадіону нас зупиняє, та не пропускає на стадіон, тому що я не від реабілітаційного центру “Джерело” сказали що наші місця на верху стадіону, просимо проїхати туди. Я вдячний і за це, безмежно! В цьому є теж свої плюси! Але, скажіть Будь – ласка, я влітку маю їхати в Італію, (Мілан). І ще, перебуваючи тут, в Україні, мої батьки які мешкають там, мають дозвіл, пропуск на руках, де зазначено що я маю право бувати на кожному матчі Мілану, та бувати на стадіоні в любий час! А під час матчу моє місце біля лави запасних!
Так ось, до чого я веду, скажіть будь-ласка, як я можу отримати пропуск, чи якийсь абонемент по якому я б міг по можливості спостерігати за футбольними баталіями не із місць вершини стадіону, де за 90 хв ігри, почуєш купу нецензурщини та стоїш у купі лушпиння з-під соняшникового насіння, а з місць, де можна бути поближче до наших кумирів-футболістів!
Ще раз дякую за чудовий сезон та прекрасну гру! Спасибі за увагу! Чекатиму Відповіді! Назар.
Автор статті: Razan.
Разан, ти взагалі молодець. Я дивлюся на твої коментарі і у мене перед очима стоїть Леся Українка. Вона так само вірила у правду життя.
Завтра знову буде ранок і знову буде світити сонце…
Дякую! Маю надію що бодай щось зміниться після мого листа, хочаб щось…
http://www.fckarpaty.lviv.ua/forum/viewtopic.php?f=1&t=368
Тьоска думаю зелене світло тобі забезпечене!!! Але в секторі є також свої плюси!!!
Narcus,
Ти правий, якось більше адреналін, фанати обнімаються після гола ))
Данило
Добридень! До вас звертається керівник Інформаційного центру ФК
Карпати Данило Нікуленко. Ми прочитали ваше повідомлення на Форумі
сайту і хотіли би зв”язатися для подальшого діалогу з метою зробити
ваше перебування на стадіоні Україна максимально комфортним. Якщо
можете, вкажіть свій номер мобільного, або зателефонуйте на мій –
“”
З повагою, Данило
Ось бачите не все так погано на цім білім світі. Якщо стукати до дверей вони обов’язково відчиняться. Назар, інформуй нас про твою розмову з Данилом Нікуленком.