Всі ми добре знаємо хто такі таксисти і як вони заробляють. Я не кажу, що всі вони такі вже погані, але трапляються. Згадуючи цей випадок, мені стає неприємно на душі, але все ж згадати його треба, нехай люди знають хто є хто.

Як відомо, нещодавно у вашого автора завершилася відпустка, яку він провів на Кримському півострові. Відпочивалося мені з компанією нормально, але враження від відпочинку ледве не зіпсувала дорога назад, яка для нас була валідольною.

Справа у тому, що ми проживали у смт. Партеніті, яке знаходиться в Алуштинському районі. Це приблизно 60 кілометрів від Сімферополя. Як відомо, звідти вже їздять поїзда, літають літаки і так далі. А, отже, саме туди потрібно добиратися туристам, щоб згодом поїхати додому.

Ми, щоб не гаяти часу, заздалегідь взяли квитки на рейсовий автобус, і сидимо куримо: пішли ще в останній день на море, погуляли, поїли, ну, самі розумієте. Приходимо собі на автостанцію у вказаний на квитках час, аж тут, на тобі – диспетчер оголошує, що автобуса не буде, тому що на трасі Ялта-Сімферополь сталася аварія бензовоза.

От тобі і на. Що робити? Потрібно у терміновому порядку шукати щось на колесах, щоб довезло нас до вокзалу у Сімферополі. Ясно, що на велосипеді не доїдеш, тому треба якесь авто.

Перш за все що ми робимо, так це підходимо до таксистів, яких стояло ой як багато. Питаємося їх за їхні послуги до Сімферополя, а вони нам відповідають, цитую: «Є можливість доїхати на вокзал через Севастополь, але це вам обійдеться у тисячу гривень».

Афігеть, більше тут нічого не скажеш. Знають же, що люди додому вже їдуть із мінімумом грошей і таке роблять.

Ми пробуємо сторгуватися, але у відповідь лише чуємо що якщо не хочете, то і не треба. Та ясно, що не хочемо, це вже яким треба бути шаленим, щоб їхати 60 кілометрів за тисячу гривень. Може ми ще через Маріуполь поїдемо на вокзал?

А люди, я вам скажу чесно, так і робили. У них не було виходу, тому з паніки, що запізняться на літак, платили шалені гроші.

Що ми робимо? Ясно, що довго думати нам не треба, пробуємо і далі питати таксистів чи просто водіїв яких бачимо, щоб завезли нас на вокзал. Безрезультатно. Або не хочуть їхати, або ж заганяють велику суму.

Ми таки виїхали з Партеніта, але добре, що нам пощастило. Річ у тому, що наша екс-хазяйка, у якої ми винаймали хату, порадила нам водія, який завіз нас за доволі пристойну ціну і ще й мчав на всіх порах, щоб ми встигли на поїзд. Є ще добрі люди на цьому світі.

Отак і буває в нашому житті: олігархи собі в оффшорах грошенята колотять, а тут таксисти на звичайних людях наживаються. А таксистам Партеніту скажу наступне: «На чужому горі не наживешся…». Більше я нічого говорити не хочу, все і так зрозуміло.

Автор статті: Vorobus.