Минулих вихідних ваш автор із друзями їздив у чудове місце, яке я ніколи не забуду. Називається воно – Бакота.

Що це таке, які враження вона справила на мене і чи повернуся я ще колись туди читайте далі.

Бакота – це село розташоване у Камянець-Подільському районі Хмельницької області. Вірніше я трішки не правильно сказав, це вже екс-село, адже його зараз вже не існує.

Воно було затоплене у 1981 році у зв’язку із будівництвом Новодністровської ГЕС, а мешканці цього поселення були переселені у інші міста.

Вперше Бакота згадується у літопису в 1024 році, саме ця дата і вважається офіційною датою його заснування. Від цього часу місто пережило багато подій: від набуття містом важливого політично-адмінстративного центру до нападів з боку загарбників.

Чим цікава Бакота так це тим, що на території цього поселення колись був чоловічий скельний монастир, замок, велика кількість печер, джерела, Михайлівська церква і великий яблуневий сад.

Їхати сюди зі Львова достатньо далеко і плюс ще не факт, що ви її знайдете.

Чому? А тому, що тут знаки якісь не такі, як треба. То вони приховані, то їх взагалі нема.

І ось приїжджаємо ми на місце.

Перше, що кидається в очі, так це вивіска, що відвідування цих місць платне. Але, сам прикол, що ніяких типів чи тьоток, що збирають гроші ми не спостерігаємо.

Та і навіщо вони нам? 🙂 Зверху пейзаж просто неймовірний. У мене на мить закладається думка, що я не у Бакоті, а десь на морі.

Замком навіть і не пахне, спукаємося ми до низу. Там, за словами, місцевих, є три джерела і залишки скельного монастиря. Йти туди приблизно хвилин двадцять, але це якщо ви не маєте лишнього багажу так як ми.

І ось доходимо ми до джерел, вони розташовані недалеко від монастиря. Хто попиває водичку, хто набирає з собою, підходимо ми до монастиря. Ясне діло, що було би добре, якби з нами був гід, але цього варіанту ми не розглядали.

Сам монастир досить добре зберігся, всередині є образи, ікони, коробки для пожертв.

Трошки дальше можна побачити печери, вони не такі як вам здається, бо ще за часів царя Гороха їх завалили разом із людьми.

Все це добре, але перед нами постало питання – де нам ночувати. Йдемо ми далі, зустрічаємо ще одне джерело, через деякий час ми виходимо на берег річки Дністер, саме вона тут протікає. Ви би бачили яка там краса, словами то не передати. Ляпота…

Час від часу тут можна побачити катери, яхти, навіть два рази приїжджав пароплав. При бажанні тут можна половити рибку, поплавати у водичці.

Ось така от вона, Бакота. Я сюди ще приїду, принаймні копійка, яку я кинув у воду, має мені у цьому допомогти.

Автор статті: Vorobus.