Сьогодні, 29 жовтня, у Львові відбулося відкриття нового стадіону, який має назву «Арена Львів». Таки відбулося, наголошую, бо до останнього не вірилося, що це таки станеться.

Воробусу також вдалося побувати на святі.

Що я там побачив, у чому розчарувався і взагалі як сам стадіон читайте далі.

Почну напевно із транспорту. Я їхав на стадіон десь за години дві до початку дійства, то вже були з ним проблеми. Добре, що з площі Петрушевича курсували автобуси за маршрутом Петрушевича-стадіон, але я їх не чекав. Поки він вирушить з місця, то можна вмерти.

Я вибрав простіший і надійніший і саме головне спокійніший транспорт – тролейбус. Цілу дорогу мені якийсь тип бурмотів на вухо, що на відкриття їхати не треба, що він купив картоплю на Шуварі нарешті і так далі. Та фіг з ним з тим типом.

Доїхав я до автовокзалу, там на мене вже чекав мій друг з яким ми вже попрямували безпосередньо на арену. Хто там казав, що до стадіону треба йти близько кілометра? Та там цілих три є, вже навіть не знаєш коли той стадіон буде. Все йдеш і йдеш.

По дорозі якесь політичне об’єднання роздавало людям листівки про підтримку чи антипідтримку президента. Чесно, я щось навіть не зрозумів, що ті люди від мене хочуть.

Дорога? Помітно, що все зроблено на швидку руку. Асфальт такий нічого, а от по боках якісь ями вириті, трактори стоять, ясно, що відкриття зробили за рано. Я аж мешти вимазав. Асфальтована дорога йде, йде, а потім обривається. Чому так? Потім знову йде асфальт.

Підходимо ми ближче до стадіону, і як тут не побачити кран, який майоріє над стадіоном. Ну йоли-пали, де ви таке бачили? Якось би забрали той кран може?

Мій друг починає фотографувати цю всю картину і тут відзначається один із стражів правопорядку, який сказав, що тут фотографувати не можна. На наше запитання, а яка причина він нічого не відповів. Просто не можна. Можливо він боявся потрапити у кадр?

Ясне діло, що ніхто його не слухав слова і ми все рівно сфотографували кран. 🙂

Більше про міліцію я нічого не чув. Її було багато, але чогось екстраординарного я не бачив.

Йдемо далі. Біля стадіону стояла сцена, де перед початком шоу співали львівські співаки. Ми трошки постояли, але терпіння наше вичерпалося і захотілося вже побачити саму арену.

Підходимо до входу, і тут знову добрий день. На цей раз вже стюарди. То який у вас фотоапарат чи професійний чи ні, бо з першим не можна, то підніміть руки і покажіть що у вас у кишенях. Я вже одному сказав, ти вже дістав, може тобі ще що показати. Правда він не пручався. Просто сказав що така у нього робота.

Гроші то на відкриття виклали великі, ну не можна металошукача купити? Пригодився би.

Стадіон. Я би не сказав що супер вже аж такий, але вразив. Напевно все-таки тому, що він кращий чим стадіон «Україна». Чимось він мені нагадав арену львівського цирку. 🙂 З одного боку, де стоїть кран – недобудований дах, місця важко знайти, але можливо. З часом люди звикнуть.

10 хвилин до відкриття, стадіон напів пустий. Все тому, що бариги спекулювали із квитками. Ви думаєте їх не було під стадіоном? Були, принаймні до мене підходили двоє, які продавали квитки по 200-250 гривень.

Саме шоу почалося із 15-ти хвилинним запізненням. Диктор по стадіону ще наголошував людям, що сідайте на місця. А вони і далі ходять, якісь хот-доги носять, пиво, ніяк наїстися не можуть.

Нарешті почалося.

По моїм підрахункам стадіон був заповнений на відсотків так на 90. Спочатку люди були в захваті, відбувалося театралізоване дійство, де люди показували історію Львова, одні одним давали товчі, дійсно зрозумів, що не так це і легко все зробити, треба багато народу (див. відео).

Потім на екрані запустили ролик про те, як Львів йшов до цього відкриття. Один за одним у фільмі почали з’являтися політики, почався гул, а ось коли почав говорити президент, то свист і гул був шалений. 🙂

Руслана. Виступ цієї співачки, як на мене, не зовсім вдався. Принаймні люди очікували більшого. Співачка вийшла, виконала свою нову пісню, люди мали у цей час впускати хвилю, але на самих дорогих місцях вона затихала. Так тривало кілька разів, але все марно. А після виступу Руслана і взагалі впала.

А ось коли над стадіоном запустили якихось зелених зміїв, то я вже подумав чи то я перепив чи що? До чого вони там були?

І нарешті виступ родзинки вечора Анастейші. Люди чекали її хвилин двадцять, всі аж почали нервуватися де вона є. На стадіоні ж не так то і тепло.

Наш народ все-таки оригінальний, за час паузи ми взяли і запустили кілька разів хвилю. 🙂 Хвиля завершилася, а співачки все не було. Що цікаво, у цей проміжок часу ще якийсь дядько навчив одну малолєтку, шо курити у секторі не можна. Вона правда захищалася, але дарма. Чоловік був готовий на все, тільки би вона загасила сигарету. 😀 :D: 😀 Весело було.

І ось її вихід. Як тільки Анастейша заспівала, на другій-третій пісні половина людей, а це переважно люди старшого віку почали покидати стадіон. Може вона там і супер-зірка, але явно не для нас. На останній пісні і взагалі мало людей було на трибунах, вони або їли, пили (можна було купити алкогольне пиво) або ж вже пішли додому.

Як сказав мені чоловік років 50, а то і більше що сидів поруч, цитую: «Нащо я такі гроші виклав за квиток?»

Ясне діло, що Воробус був до кінця шоу і в кінці добре посміявся. Співачка співала, співала, а в самому кінці вона вроді йшла до глядачів, а сама ні з того ні з сього взяла сіла у якусь маршрутку і поїхала геть. Ні до побачення, ні дякую, просто поїхала.

Сам прикол у тому, що фонограма продовжувала грати. Нехай ще хтось скаже, що вона співала з фургону? 😀 😀

Без коментарів.

А завершилося свято святковим феєрверком. Хоч він був нормальний, мені принаймні сподобався. 🙂

Виходячи із стадіону ніяких приколів не було, за винятком однієї труби зверху над сходами. З неї чогось активно капало. Що? Невідомо.

Те як я добирався назад, це ще треба так вміти. Автобус вміщує там наприклад людей 70, а влізло у нього 150. Весело. 🙂 І це, незважаючи на те, що я почекав досить довго. Напевно люди просто вже хотіли якнайшвидше доїхати до своїх домівок. 🙂

Ось так я був на відкритті стадіону. Висновок – стадіон сподобався, тільки його ще треба добудувати (дах), а от саме відкриття на трієчку з плюсом.

Висловлюю велику подяку нашому шановному спонсору за надані запрошення для мене і мого товариша.

P.S. Згадав, у деяких місцях стадіону, особливо за його межами було дуже темно. При вході наприклад, де оглядали людей взагалі можна було голову загубити. Я питаю стюарда, а що так, а він хіба що руками махає.

Автор статті: Vorobus.