Ірен Роздобудько “Гудзик”

Нещодавно ваш автор розмовляв із однією подружкою. Щось ми так зговорилися за тему книжок. Вона спитала мене чи я щось читаю, на що я відповів, що давненько не сидів чи не лежав за книжкою і можу просто-напросто почати читати і не завершити.

«А ти спробуй, почнеш читати і втягнешся, а там піде як по маслу», – додала дівчина. На запитання що почитати, дівчина сказала, що візьми якийсь роман, скажімо – Ірен Роздобудько «Гудзик».

Так я і зробив, але дівчина запевнила мене, що обов’язково перевірить мене чи я точно прочитав цю роботу письменниці.

Сама книга не є велика, а якщо бут точнішим, то 217 сторінок. Спершу я читав «Гудзик» через персональний комп’ютер, але перелиставши кілька сторінок подібним чином, я зрозумів, що це не діло. Книжка є книжка і її треба читати без ПК. 🙂 Наступного дня я пішов у місцеву бібліотеку і взяв потрібну книгу.

Знайшов потрібну сторінку, де перед тим завершив читати і «пішла жара». Досить швидко я прочитав половину книги, а потім закинув це діло. Причина – відсутність часу. Все-таки буденні справи є у кожного, а ввечері вже нема сил до книги.

Вчора ввечері книжку я таки дочитав розпочате і тепер, коли мене спитають, а які книжки ти, Воробус читав, одну із них я назву оцю.

За жанром «Гудзик» – це є психологічна драма.

Чому саме така назва? Напевно тому, що кожна людина може мати щастя, починатися воно може із ґудзика, але якщо його раптово загубити – згодом знайти буде дуже важко.

Так і сталося з головним героєм твору – Денисом. Як бачимо, поступово я перейшов до сюжету.

Денис – 18-ти річний юнак поїхав відпочивати у Карпати. Там він закохується у старшу жіночку з якою має досить короткі стосунки. Для жінки – це була лише розвага, а хлопець втюрився по самі вуха.

Всі його спроби зійтися з нею завершилися нічим. Жінка тупо його відшиває. З того всього хлопчина йде служити в армію, проходить Афгані і через 20-ть років повертається до нормального життя.

Тут він хоче дізнатися долю його першого кохання, але раптом зустрічає красиву дівчину в яку сильно закохується. Вони одружуються, але виявляється, що вона є дочкою його першого кохання.

Оце так. Денис не знає що робити, відправляє свою жінку на фестиваль у Карпати, а сам запрошує першу любов додому і все розповідає як є, що любить лише її.

Якби ж він знав, що його жінка в Карпати не поїхала, а в цей час сиділа у шафі і все слухала. Як наслідок, вона кидає все і йде світ за очі. На неї там чекають великі злидні, аж до поки її не підбирає пан з Америки.

Сам же Денис не може знайти собі місця. Розуміє, що був дурний, але вже все втрачено. Назад нічого не повернеш. А перша любов теж не знаходить щастя і як наслідок, на момент завершення книги перебуває у психіатричній лікарні.

Отак от, і таке життя буває – повне пригод і випробовувань.

P.S. Фільми чи книжки? Що краще? Чесно, останнім часом переглянув кілька нових фільмів, то скажу, книжки читати повеселіше. Тут хоч є сюжет, а сучасних фільмах їх переважно вже нема. Лиш би гроші заробити.

Автор статті: Vorobus.