Вчора у Львові був великий футбол. До нас у місто на гру між собою завітали збірні України та Австрії. Поєдинок відбувався вперше на новозбудованому стадіоні «Арена Львів», тому викликав шалений ажіотаж серед вболівальників.

У останні дні купити квитки було практично неможливо, але на цю тему вже навіть і говорити не хочеться, краще вже згадати сам поєдинок, що відбувалося на стадіоні і за його межами.

Отже, Воробус з компанією також був на грі. На гру я їхав десь за три години до її початку. Щоб нормально доїхати ми договорилися зустрітися на вулиці Шота Руставелі. Саме звідти мали їхати додаткові автобуси на стадіон. Не знаю чи вони їхали, але у 18 годині годині їх там ще не було. Можливо ми зарано прийшли.

Але, хай там ті автобуси. Воробус і компанія доїхали на стадіон старим перевіреним транспортом, який не розчаровує – тролейбусом. Він хоч і довше їде, але принаймні можна нормально їхати, а не висіти на одній нозі у маршрутці.

Про те, що на Стрийській футбол було помітно неозброєним оком. Кабаки були переповнені. Воробус також у честь свята вирішив хильнути пивця у одному із кабаків. Прикол там такий, що яблуку не було де впасти. Кабак мав місячну виручку. 😀 Радує те, що вже там вболівальники почали співати українські пісні.

Йдемо на стадіон. І все-таки не згадаю дорогу, якою людям треба йти. Від автовокзалу до входу на стадіон треба йти добрих хвилин тридцять. Це, погодьтеся трохи далекувато.

По дорозі приколів як таких не було, навколо вже було набагато краще чим перед відкриттям. Величезні ями позагортали, кран зі стадіону забрали, був лише один трактор. 🙂

Все-таки думається, чому ж бо то відкриття не було зробити трішки пізніше?

Спекулянти? За них нічого не можу сказати, бо їх тупо не бачив. Можливо тому, що мене вони не цікавили?

Вхід на стадіон? Щоб зайти на територію стадіону треба було пройти три контроля. На перших двох вас перевіряли міліціонери чи є у вас в наявності квиток і просто чи не проносите на стадіон щось заборонене, а останній це так званий турнікет.

І ось ми на стадіоні. Місця знайти важко, але на допомогу прийшли стюарди. Як я бачив, на кожному місці був паралон, щоб ви не змерзли в одне місце і надута трубка. Дивно, але люди у нас цікаві. Особисто бачив, як якийсь чолов’яга забирав пачку паралонів додому. 😀 Ну не совок?

Туалети і фастфуди.

З ним взагалі цікава історія. Коли я був на відкритті стадіону, то по дорозі можна було побачити біотуалети. Цього разу їх не було і люди йшли прямо у кущі, а під час перерви між таймами людей у туалетах було стільки, що чоловіки і жінки були в одному. Ясне діло, що так не личить, але жінки з розумінням поставилися до поклику природи чоловіків. 😀

Щодо фастфудів, то я навіть туди не ліз. Ніде яблуку впасти. 🙂

Сама гра мені сподобалася. Футбольний поєдинок – це вам не відкриття. Тут вже сидить більш цілеспрямована аудиторія. Приємно, що протягом гри люди постійно підтримували нашу збірну різними кричалками. Велику роль в цьому зробили фанати Карпат, які сиділи за воротами і заводили публіку.

Кілька разів навіть була хвиля. Мене сьогодні зранку спитали чи я бува не змерз? Та як там замерзнеш, якщо ми були постійно у русі.

Гімн України? Це було щось. Вміють у Львові вболівати і люди тут справжні патріоти. В кінці гри, коли нашій збірній була підтримка люди стали і почали співати національний гімн. Наслідки ви знаєте, був гол у ворота австрійців. Ви би бачили що творилося на стадіоні. Люди обнімалися один з одним, а після гри ще хвилин п’ятнадцять танцювали. 😀

Дорога додому для мене вийшла, як завжди веселою. Цього разу з транспортом проблем не було ніяких. Його на автовокзалі було стільки, що лише питання часу було доїхати додому. Я з компанією знову їхав тролейбусом, то прикол у тому, що ми з іншими людьми так співали, що сьогодні говорити не можу. 🙂

Футбол вдався, принаймні я залишився задоволеним. 🙂

P.S. Питання до федерації футболу, невже Львів не заслужив щоб хоча б одну гру за участю збірної України під час Євро-2012 приймало наше місто? Прикро.

Автор статті: Vorobus.