Ну, га, а, бе – саме ці слова ми деколи використовуємо у своїй розмові із людьми. Та і що тут у розмові, при написанні також. Навіть скажу більше, ваш автор також інколи забувається та пише «ну» перед словами.

Добре це чи ні, чим це погано і як себе стримати не казати так або ж казати.

У сьогоднішній статті я вам розповім чому так говорити (писати) не можна, а треба бути більше освіченим.

Так от, пам’ятаю свого часу ва автор досить часто при розмові використовував слово «ну». Та його напевно багато хто використовує. От «живий» приклад, моя подруга (вона знає яка), коли я її щось не спитаю, то при ствердженні вона завжди вживаємо «ну».

Скільки їй раз вже розповідав цю історію, що буде нижче, але вона мені сказала, що як хоче, так і говорить. 🙂

Що це за така за історія із «ну»?

Коли Воробус ще ходив під стіл, а на кота казав – дядько, то довелося поспілкуватися із одним дядьком. Щось ми так говорили, що як моя школа, а скільки двійок отримую, а коли завершую школу і так далі. Я досить часто вживав слово «ну».

І тоді дядько, не кіт звісно що, сказав мені наступне:

Одного разу онук прийшов додому з університету, дід сидів у кріслі читав газету. На запитання діда чи був хороший день – онук відповів просто і лаконічно «ну». Дідусь одразу попросив синочка підійти до нього і послухати, цитую:

«Онуче, ті хто кажуть при відповіді «аякже» – не мають жодної освіти.

«Ну» – шкільна освіта, так звана середня.

«Так» – вища освіта».

Онук так подумав і зрозумів, що він даремно ходить в університет і його не можуть навчити елементарним речам. Після цього він вже старався завжди казати «так», коли його хтось про щось запитував.

Воробуса також ця історія збентежила і я також вирішив забути про слово «ну». Але, але і ще раз але. Деколи, коли дуже поспішаю часто вживаю «ну, ну» і ще раз «ну».

А хто спішить, той що робить? Правильно, людей смішить.

Стараємося говорити правильно.

Та я був би не я якщо б просто не взяв і не висловив другу точку зору, а саме як хочу так і балакаю. Таке собі чортеня на другому плечі.

І так у маршрутках, трамваях понаклеювали ті надписи, ще тут вчать говорити.

Чого я маю балакати якимись «так», якщо мені подобається казати слово «ну». І що з того, що баранку гну. А ці всі історії – це смішно.

Насамкінець додам, що вибір за вами. Як хочете, так і говоріть. Головне щоб вас розуміли люди. 😀

P.S. Як побачите, що Воробус пише слово «ну» бийте по руках. 😀

Автор статті: Vorobus.