Вчора вашому автору із компанією довелося побувати у досить таки цікавому закладі – «Старгороді». Для тих, хто не знає що це таке скажу що це – ресторан-пиварня. Люди приходять сюди щоб попити пивка і просто відпочити від важких буднів.

У вихідні там багато народу, тому ми пішли у будній день і звісно що хотіли потрапити на пісенний заспів, який розпочинається після 9 години вечора.

Отже, заходимо ми у «Старгород». Перше що кидається в очі – це багато охорони. Такі серйозні чоловічки з раціями, які якщо ви почнете робити щось не так можуть одразу ж вигнати. Привітні офіціанти одразу ж спитали де ми хочемо сісти і ось ми вже у залі.

Меню. Як вам сказати, ціни там трохи дорогуваті, але якось та й можна сходити. До прикладу, пиво коштує від 20 гривень, але як мені там сказали варять вони його самі. Їжа є різноманітна, але коли йдеш бандою не так і дорогувато виходить. 🙂

Найбільший рух починається із початком заспіву. Столики, які хочуть співати встають на крісла і співають пісню за бажанням. При цьому команда має придумати назву. До прикладу наша була – Бандерштат. Співали ми українські пісні, але мені не сподобалося те, що мікрофони щось слабуваті. Хочеться дійсно співати і без допомоги співаків із закладу.

Пива ми таки не виграли за перемогу, але наспівалися досхочу. Чому не виграли? Бо люди проголосували за команду дівчат, а вони такі файненькі. 🙂

Між етапами пісенного заспіву грає музика, така собі дискотека. Ось де, а там ваш автор собі дав жару. Давненько я так не танцював. Дівчата-танцівниці зажигали по повній.

«Старгород» – це такий заклад де можна танцювати босим, на столі, на кріслах, на сцені тощо.

Також сподобалося те, що було пряме включення із подібного закладу, що знаходиться у місті Харкові. Вітання нашим східним друзям, спільні співи і звісно що танці.

Свиня. Як ж її забути. Це такий собі талісман закладу. Вона танцює з всіма. Прикол у тому, що я думав це дівчина, а виявилося що це хлопчина. Ой насміялися. 😀

На сцені є труба чи як вона називається для стриптизу. 😀 Багато людей на ній крутилося. Також можна побачити мішки, чим вони наповнені – невідомо, але коли мій колега кинув мені один на плечі, то одразу ж прибігла охорона. 🙂 З ними краще не жартувати.

Додому я потрапив пізно вночі, але мені сподобалося. Якось ще туди завітаю, хіба грошей трохи наскладаю. 🙂

І мало не забув, куди ще треба зайти як не у туалет закладу. Ну там все по-європейськи. Робиш своє діло і можна паралельно дивитися телебачення. Там тих моніторів стільки що аж в очах мерехтить.

Користуючись нагодою хочу подякувати всім мої колегам за гарну компанію. Все було на найвищому рівні.

Автор статті: Vorobus.