Як Вертоліт та Воробус їздили на гриби у Лавочне. Частина перша

Гриби-2012

Субота, вихідний день, що робити? Прибирати в хаті, спати, бульбу копати, що ще? Ваш автор вибрав кращий варіант і вирішив сходити на гриби, тобто з’їздити.

Самому їхати не хотілося, тому треба було будь-що знайти людину, яка би склала компанію. Пошук такої людини довго не тривав і зі мною поїхав наш активний дописувач – Вертоліт.

У львівські ліси їхати не хотілося, тому вирішили спробувати позбирати гриби в Карпатах, а саме в Лавочному, що недалеко від смт. Славське.

Ранок чимось особливим для мене не був. Підйом 6.00, збирання сумки, канапки, вода, зустріч із колегою і через деякий час ми вже на головному вокзалі. Людей на поїзд Львів – Мукачево було багато, але в більшості в ньому їхали школярі та студенти, які так і полюбляють відпочивати у наших Карпатах.

Сподобалася мені фраза однієї дівчинки, років 16-ти, цитую: «Ой, Оксанко, а я вчора сиділа на одній лавці із 25-ти річним хлопцем». Ми це як почули, одразу ж заснули, бо день мав бути важким.

Лавочне. Людей на зупинці вийшло мало, що не могло не тішити, нам більше дістанеться грибів.

Куди йти? Вертоліт і я глянули навкруги і побачили ліси десь у кілометрах три ходьби від залізничної станції. Йдемо туди. Минаємо села, перед нами відкриваються краєвиди і ось ми вже у лісі. Що одразу ж насторожило, так це те, що ліс був дуже зарослим і дуже є багато завалених дерев.

Також читайте:   Падіння метеоритів в Росії (відео)

Але, перші знайдені гриби одразу ж дали змогу забути про це. На деяких ділянках ми з другом розділилися, щоб все добре оглянути. Піднімалися, піднімалися ми у гору, аж поки не побачили, що зарослі є як у верху, так і внизу.

Чи були гриби? На перших порах так, але коли вони раптово зникли, то зрозуміли, що треба просто зупинитися, відпочити і за одно перекусити. Їжу ми також мали з собою, тому сніданок туриста пішов на ура.

Що робити далі? Спуск праворуч чи ліворуч. Це ми мали вирішити за декілька миттєвостей. Вибрали таки праворуч за що згодом ледве не пожаліли, бо пригоди, які нам там очікували не забуду все життя.

Йдемо ми йдемо, а зарослі все більшають і більшають, грибів нема, хоча деколи трапляються сироїжки, маслюки та моховики, навіть білих кілька знайшов ваш автор. Що цікаво, стежка була, тому виходить люди там ходять.

Але, де ж нормальний ліс, що згодом трапиться з нами, чи вийдемо ми живими з лісу читайте у наступній частині розповіді про те, як Воробус і Вертоліт ходили на гриби. Буде цікаво…

Автор статті: Vorobus.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*