Сильна і розумна влада завжди викликає підтримку суспільних низів. Люди ніколи не будуть проявляти агресії до чиновника, який адекватно реагує на суспільство та дотримується законів. Але у нашій країні все навпаки.

Наприкінці тижня, що минув, по телебаченню пройшло кілька сюжетів, присвячених проблемам забудови дитячих майданчиків у столиці нашої неньки – Києві. Розлючені кияни вирішили прийти на засідання Київської міської ради та висловити протест діям чиновників. Біля дверей мерії людей зустріли спецназівці. Жінок, пенсіонерів, інших активістів досить жорстко (навіть із побиттям) відтіснили від державної будівлі.

Мотивація проста: не можна заважати працювати держслужбовцям, ніхто без перепустки не може зайти у міськраду, на засідання сесії потрібно мати акредитацію і тд., і тп…

Виходить, простий люд є абсолютно безправним і висловлювати свою думку може лише на власній кухні (якщо такої немає – на орендованій). Депутату – слузі народу – не можна заважати, висловлюванням незадоволення його дій. Він же вирішує питання глобальні, значущі, а тут якийсь народ хоче внести деструктив у такий гламурно-доляровий конструктив роздачі земельки під забудови.

Тоді незрозуміло на яку ріпку чи хрін їх вибирати. Щоб вони ховали свої розжирілі задниці за спецназ? Пацанва щось не розуміє, хто є реальним її годувальником. Та люди, які платять податки.

Та ні в одній нормальній країні світу громадянину не заборонять зайти до муніципалітету, будівлі міністерства чи якогось іншого державного органу. В нас навіть у райвідділ міліції без перепон не пустять заяву написати про злочин, бо можна їм показники попсувати.

Верховну Раду обгородили високою кованою кліткою – не влізай! На подвір’я адміністрації президента не зайдеш – ворота на спецзамку! Перша особа держави обгородила своє нескінченногектарове обійстя семиметровим (у висоту) парканом – напевне, щоб страуси з території не повтікали. У підкиївське село Конча-Заспа на дорогу загального користування не в’їдеш – шлангбаум, мєнт, потрібний дозвіл (?!).

Навіть за часів розквіту європейського імперіалізму (за Габсбургів, Романових, Бурбонів чи Капетингів) вільний громадянин без перешкод заходив до генерал-губернатора чи намісника, градоначальника чи бургомістра. (У 1908 році студент Мирослав Січинський приспокійно зайшов у кабінет австрійського намісника Галичини графа Анжея Потоцького і розстріляв його з револьвера за «народну кривду»…).

Якщо наші державні мужі так ховаються, може пора їх десь так тихо-таємно підстерігати, ловити по-одному і переконливо втовкмачувати, як жити за законом, а не па-панятіям.

Думаю, кожному порядному платнику податків це до снаги. Вони уже нас бояться!

Автор статті: zars.