Минулого тижня була спроба українським парламентом зробити вигляд активізації законотворчої діяльності. Прийняті доленосні для регіональної партії та влади кадрові рішення. Опозиція далі вимагала законної процедури голосування. До регіоналів потрохи почало доходити, що Конституцію треба виконувати.

Знову активізував свою «боротьбу з «фашистской нєчістью» заступник голови фракції регіонів таваріщь Вадім Колесніченко. Цей чолов’яга з українським прізвищем є активним захисником «рускоязичних граждан» Української держави.

Тепер він вирішив вийти на більш серйозніший рівень – представлення інтересів усіх українських антифашистів. Колесніченко заявив про створення у Верховній Раді міжфракційного депутатського об’єднання «Міжнародний антифашистський фронт». Закликається усіх депутатів вступати у це об’єднання і боротися в Україні з небезпечними проявами фашизму та неонацизму.

Зрозуміло, що кожний громадянин нашої держави має право на ініціативу і створення громадських організацій. Але чому саме в Україні зараз на думку заступника керівника фракції правлячої партії є така серйозна потреба боротися з фашистами, нацистами?! Може в нас хтось створив чи робив спробу створювати якісь підпільні профашистські організації (бо законними вони не можуть бути)? Може в Україні якась людина чи група людей поширюють нелегальну (бо легальною вона і бути не може) нацистську літературу?

Загалом, хотілося б побачити хоть одного неонациста на вулиці хоч якогось населеного пункту України.

Комуністів з червоними прапорами бачив. Пам’ятники Леніну і Сталіну (!) в Україні стоять. Комуністи знищили десятки мільйонів етнічних українців і ще десятки мільйонів представників інших національностей. Вони виступають за відновлення СРСР, чим підривають основи української незалежності. І ніхто з правлячих пропрезидентських сил не бореться проти комунізму і, навіть, постійно домовляються в парламенті про спільні голосування.

Автор цих рядків – націоналіст. Ідеологія суспільної єдності задля існування сильної української нації незалежної Української держави із дотриманням права кожної національної меншини на етнічне самовираження – моя ідеологія. Мені є чужою і ненависною ідея фашизму і нацизму. Але закралася в мене підозра, що не прийме націоналіста-антифашиста zarsa рускоязичний українець таваріщь Колесніченко до своєї організації.

Якісь двійні стандарти і підходи у народного обранця…

Або в нього проявився класичний синдром дон Кіхота, який нападав на вітряки млинів бо його звивихнута психіка бачила в механізмах зерноборошніної промисловості ворогів якоїсь там Дульсінеї Тобоської. І ржала з того Кіхота тоді вся Іспанія.