Український законодавчий орган давно не тішив шановне товариство своїми приколами. Ніби мають засідати народні депутати на наступному тижні. Уся країна давно забула про свята, а в них ще вихідні. Деякі депутати кажуть, що вони тяжко працюють у комітетах, тому їхня робота не є помітною. Кажуть, що напрацьовують нові закони.

У пресі та електронних ЗМІ час від часу з’являються повідомлення про глобальні ініціативи як регіоналів, так і опозиції. То вони хочуть міліцію «реформувати» у поліцію, то нові закони про вищу освіту написали (таких проектів є аж три), то знову мову українську запровадити-відпровадити. Читаєш усе це і висновок напрошується тільки один – плющить їх від неробства.

Є в середовищі данєцкіх депутатів така собі російськомовна женщіна нєапрєдєльонной національної самоідентифікації як Єлєна Бандарєнка. Її антиукраїнські випади відомі усім, істота ненавидить українців з пеленок, ця ненависть проглядається на генетичному рівні.

Ініціативи Бандарєнка перевершили вже усі межі здорового глузду та логіки суспільного розвитку. Вона внесла на розгляд проект Закону України «Про внесення змін до закону “Про інформацію” щодо мови інформації та конфіденційну інформацію про особу».

Пропонується щоб в Україні «конфіденційною інформацією» про громадянина були дані про національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження. Далі: законопроектом передбачено, що “мова інформації визначається Законом України “Про засади державної мовної політики”, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, іншими законодавчими актами у сфері інформації”.

Тут цікавий замут. Між справді конфіденційними даними захована інформація, яка має бути публічною. Чому потрібно приховувати національність? Вірніше: чому громада не має права знати національність іншого громадянина? Та тому, що регіонам треба знищити в корені основи національної самоідентифікації українця та його гордості за приналежність до достойної в історичному, культурному, інтелектуальному вимірах нації.

Чому секретом, що охороняється державою має бути місце народження і вік людини? Та для того, щоб державні посади (аж до найвищої) могли займати прийшлі «варяги», всякі неосвічені «папуаси», що не мають нічого спільного з духом, традицією титульної нації та й, просто, не є громадянами України!

Чому сімейний стан має бути таємницею? Не йдеться ж про розголошення даних про членів сім’ї, а сімейний стан. Так гоміків між ними купа при владі. Ті рагулі від статевих збочених залежностей не здатні жити навіть за традиційними моральними законами. То як вони можуть нормально державою керувати.

І чому я маю бути неусвідомленим про те, що поблизу мене ходить сатаніст чи якийсь інший псевдорелігійний фанатик? Де ж моє право на безпеку?!

Та ще й мова державної інформації не має бути обов’язково українською.

Ініціативи депутата Є. Бандарєнка – це просто шизофренія (шизофренія – психотичний розлад, що характеризується погіршенням сприйняття реальності та значною соціальною дисфункцією). Або чергова провокація проти всього здорового і нормального, що є в нашій Українській державі. А воно є!

P.S. Може ще засекретимо такі паспортні дані як прізвище, ім’я, по батькові. І, звичайно, ніякого справжнього фотозображення.

І буде в мене документ про українське громадянство із записом «zars», а замість фотки кєпа з тризубом…

Автор статті: zars.