Продовжуємо розповідати про підйом на гору Лопата (перша частина розповіді – тут , друга частина розповіді – тут), а точніше сказати про пригоди на вершині і під час спуску з неї.

Отже, пообідавши, Воробус і компанія лягли відпочивати на сонечку, але побачивши велику кількість дівчат активізувалися. Все-таки, як не як літо, природа. 😀

Звісно це жарт. Ми просто запропонували всім людям що були на вершині виконати державний гімн України. Народ погодився і пішла пісня по горі.

Шкода лише що вашому автору вдалося записати лише кілька секунд цього дійства. Дійсно було цікаво.

Заспівавши гімн ми зробили ще кілька загальних фото напам’ять, зібралися і рушили в дорогу. Нас очікував крутий спуск до села Кам’янка адже ми хотіли за день піднятися на гору, а потім спуститися до села, скупатися у водоспаді і плюс відвідати Мертве озеро.

Добре що все заплановане вдалося втілити у життя.

Перед тим як спускатися з вершини порадилися з людьми як краще це зробити. Люд казав що треба повертатися тим самим шляхом що і піднімалися і лише один пан з дитиною сказав що в Кам’янку є дорога навпростець, але стежка дуже крута.

Нам втрачати не було чого, рюкзаки були легкими, тому ми пішли саме цією дорогою. Спершу був дуже крутий спуск, але потім дорога стала рівнішою, а потім і взагалі була рівнина.

Що цікаво, тут ми зустріли велику кількість місцевих мешканців які збирали чорниці. Їх тут настільки багато, що ваш автор змушений був зупинитися на кілька хвилин та поласувати ними.

Перед нами постійно відкривалися все нові та нові краєвиди.

Згодом дорога переросла у лісову, ми зайшли у ліс на деякий час, а згодом почало перед нами вимальовуватися село.

Фактом наближення до села були корови, які паслися неподалік дороги.

Якась година і ми вже у селі Кам’янка. Місцина досить таки хороша, правда з телефонним зв’язком тут де-не-де пічалька.

Посередині села стоїть церква, а поруч вимальовуються великі полонини, перед якими чітко написано що ставити намети тут заборонено.

Щось мені здається не одна людина вже тут ночувала раз так мешканці різко реагують.

А ще біля села проходить однойменна річка Кам’янка. Саме вона з часом переросте у водоспад. Але, це вже інша історія.

Загалом якщо підсумувати підйом на вершину Лопата, то можна сказати наступне:

Якщо буду повторювати цей маршрут, то неодмінно піду сюди на два дні. Все-таки, набагато краще піднятися на вершину, добре відпочити, нікуди не поспішати, покупатися в тій же річці, водоспаді, а наступного дня поїхати вже додому.

Кажуть що біля водоспаду Кам’янка є ще одна вершина – Ключ. Дасть Бог здоров’я і її спробуємо підкорити.

Автор статті: Vorobus.