Чесно скажу, навіть не знаю з чого почати, емоції переповнюють мене і досі не можу повірити ,що я був на вчорашньому концерті О.Е.

Таке враження, що це був сон. Таки розпочну із того, що погода показала свій крутий норов і небо затягнуло дощовими хмарами.

Але, як казав Славко Вакарчук, коли він приїжджає до Львова з концертом – завжди дощ припиняється.

На стадіон я потрапив вчасно без тисняви. Здивувало те, що ніхто не перевіряв мене на вході , а раптом я «сєпаратіст» і маю бомбу , але то таке …

Я був на багатьох концертах О.Е. і завжди у фан-зоні. Цього разу я вирішив придбати квитки в секторі, щоб порівняти .

Все ж у фан-зоні краще, якось драйвовіше, хоча я не сидів у кріслі як пенсіонер, а стрибав та підспівував Славкові.

Публіка цього вечора була просто шикарною : дівчата у віночках, юнаки у вишиванках, а Омелько укутався національним прапором.

Пісні лунали всілякі і всі вони були просто бомбезні. Серед них найбільший фурор викликали композиції: «На лінії вогню», «Дякую тобі», «Незалежність».

Ну, окрема тема – це звичайно національний гімн, який гурт виконав акапельно разом з народом, чесно аж мурашки по шкірі пішли.

Публіка довго не хотіла відпускати свого кумира зі сцени і тому Вакарчук з музикантами мусів виходити безліч разів на біс.

Я захоплююся гуртом « О.Е.» адже «відбабахати» три з половиною години живий концерт далеко не кожному артисту під силу.

Близько першої години концерт закінчився і, на жаль, прийшлося покидати це дійство. З добиранням додому проблем ніби не виникло, бачив як шатл-баси забирали людей і ще безліч таксистів чатувало біля автовокзалу.

Хочу також подякувати пані Тетяні, яка розділила радість зі мною перебуванням на концерті «О.Е.».

Завершити сьогоднішню публікацію хотів би такою фразою: «Хоч у нас відібрали кусок моря, але Океан у нас самий крутий».