Черговий день настав, а це означає, що прийшов час порадувати наших читачів черговою цікавою публікацією.

І буде вона, як ви думаєте, на яку тему? Не важко здогадатися що на тему зимового відпочинку. Правда будемо говорити не про саме катання на лижах чи сноуборді, а про організацію так званої поїздки.

От буквально на минулих вихідних вашому покірному довелося з’їздити в смт. Славське на лижі. Поїздкою залишився задоволеним. І справа тут якраз не в катанні, а в самій атмосфері яка панувала на курорті і біля нього.

Їхати до Славське зі Львова близько двох годин. Це не 5-ть годин у порівнянні із тим же Буковелем.

Тому, навіть і не встиг моргнути як вже був на головному вокзалі популярного гірськолижного курорту.

Після цього почалося найцікавіше у поїздці, а саме доїзд на гору за допомогою так званих «бобіків». Це такі машини марки «УАЗ-69».

Саме вони доставляють всіх охочих заїхати на відому гору під назвою – Тростян.

Звісно, є і такі відчайдухи що йдуть пішки. Навіть пам’ятаю бувало і сам ходив, але це займає велику кількість часу та зусиль.

Тому більшість туристів платять 25-ть гривень водієві «бобіка» та їдуть з комфортом. Саме так і зробив Воробус із своїм приятелем.

Знаю, перше питання яке ви мені будете задавати, а чому люди не їдуть на гору на власному транспорті? Відповідаю, бо там цієї дороги фактично нема.

Були відчайдухи що хотіли виїхати, але на пів дороги просто застрягали. Треба якщо авто на кшталт марки «НИВА» і вище.

Чому не роблять дорогу? Багато розмов ходило коли в Славському мали робити тренувальну базу до ЄВРО-2012.

Навіть стадіон почали робити, а за дорогу всі мовчали.

З одного боку – якщо курорт хоче бути популярним, то дорогу таки мають зробити. З іншого – якщо зроблять дорогу, то власники «бобіків» втратять заробіток. А, як відомо, в країні із грошима і роботою дуже і дуже велика криза.

Тому, тут є дві сторони медалі.

Мене особисто приколює їхати «бобіком», з деяких ділянках дороги починається справжній екстрім та і з тим же водієм поговорити цікаво.

Дехто в Славське їздить спеціально для того, щоб покататися на стареньких «уазіках».

До речі, бували часи що ваш автор їхав на гору на вантажівці «ГАЗ-66». Ох і людей тоді перевозила ця машина. А як ми співали….

Ніколи цього не забуду…

Тому, якщо ви будете у Славське, то знайте його девіз: «Був у місті і не катався на бобіку – втратив пів життя».

Автор статті: Vorobus.