Вихідні минули, перший робочий тиждень розпочався, а це означає, що потрохи вже треба забувати за відпочинок й братися до роботи, що і з цього моменту починає робити ваш покірний автор.

Будемо говорити протягом тижня на багато тем. Це і політика, і футбол, і зміни в місті Лева тощо. Головне щоб здоров’я було це все висвітлити.

Розпочну, мабуть, із найбільш актуальної теми – місцевих виборів, які відбулися вчора майже на всій території України.

Воробус також брав в них участь, щоправда я ходив не лише голосувати, а й попрацював членом виборчої комісії. Ну, звісно, що після завершення голосування поділюся своїми враженнями від цього всього.

Такий собі Ігор Воробус під лозунгом – цілком секретно. 😀

Місцеві вибори для мене були першими у житті. Раніше брав участь у виборах парламенту, президента. Тому, само собою вирішив спробувати попрацювати членом комісії й на виборах місцевої влади.

Як не як, а це якийсь досвід.

Про те, як загалом проходили всі організаційні моменти розповім вже завтра, а поки що поділюся своїми враженнями від походеньок на дім, адже на Воробуса під час цих виборів була покладена місія ходити з скринькою до людей, які самі не можуть прийти на дільницю.

І це також був мій перший подібний досвід. Благо погода цьому сприяла – на вулиці світило сонечко, було достатньо таки тепло.

Пам’ятаю ще за день до голосування колеги мені радили не ходити по домівках, бо це геморой ще той, але я таки їх не послухав. Як виявиться згодом – правильно зробив.

Комісія у складі трьох членів, а також спостерігача вирушила по домівках. Одразу ж висловлю своє «фе» організаторам виборів. Все-таки, як на мене, але міліції при волевиявленні має бути більше.

А то міліціонер чергує на дільниці, а члени комісії мають ходити самі по хатах. А всяке то може бути? Неадекватів то у місті зараз є багацько. Згодом ми таких і зустрінемо.

Люди до яких ми ходили голосувати

Більшість з них дійсно переживає за долю країни. При зустрічі з нами багато спілкувалися, питалися що ми думаємо про політичну ситуацію в країні, а деякі й навіть пригощали.

Не подумайте, що Воробус і компанія пили горілку чи щось інше, ні в якому разі, а ось від солодких яблук не відмовилися.

Десь думав, що люди будуть у відношенні до нас якимись злими, але ні. Все було добре й багато хто дякував що не забули.

Серед всіх людей запам’яталися мені дві панянки:

Перша – жіночка, яка на цьому світі залишилися зовсім сама. Бачили б ви її лице коли ми до неї прийшли. Вона настільки зраділа приходу, що просила ще не йти, а посидіти, поговорити. А коли Ігор Воробус їй ще годинник перевів, то я взагалі став як рідний.

Друга – жіночка 92-ого віку. Ця пані настільки добре зараз виглядає, що навіть і не подумаєш що їй вже стільки літ. На моє запитання яким є секрет успіху, вона відповіла, що просто треба себе в житті завжди чимось зайняти.

Сама вона художник і кімната її – це музей в якому є багато картин, старовинних книг і так далі.

Не обійшлося при походеньках на дім і без казусів. Вже коли члени комісії у головуванні Воробуса поверталися назад перед самою дільницею до нас причепився якийсь неадекват з “дружками”.

Не сподобалося йому те, що ми ходимо по домівках без супроводу міліції. Скільки цьому чоловікові не пояснювали, що зараз можна ходити і з спостерігачем до нього не доходило.

У підсумку все завершилося тим, що злісних «гопарів» забрала машина поліції. Людям просто нема що робити, лише б комусь нерви зіпсувати.

Я би міг тут описати нашим читачам ще багато історій людей, але це би зайняло, мабуть, цілих 10 сторінок тексту, але цього робити не буду.

Воробус же просто скаже, що ходити з скринькою для голосування по домівках навіть цікавіше, чим сидіти на дільниці.

Автор статті: Vorobus.