Нарешті Воробус приплетався додому, поїв і тепер може спокійно взятися за блог, а саме за його оновлення.

І перше про що я розповім, так це про вчорашній футбол у якому між собою зустрічалися такі команди як: Шахтар та Мальме.

Зайвий раз розповідати про небезпечні моменти в цій грі не буду, а краще зосереджуся на тому, що залишилося поза межами телекамер, адже автор блогу був особисто присутнім на грі.

Напевно це рідкість, але цього разу йшов на футбол один. Так, на футболі я зустрів велику кількість знайомих, проте якось було скучнувато по дорозі.

Хоча, коли сів в автобус №3а, що прямував до «Ашану», то повеселила мене та решту пасажирів компанія молодих людей, які пробували співати пісні.

Чому так пишу що пробували? А тому, що співати вони вміли лише один куплет і в якийсь момент один старший пан порадив їм не псувати наших пісень якщо їх не знають.

А ще Воробусу хотіла вступити місце якась панянка. Правда хотіла вона щоб я взяв її на коліна. Не ризикнув. Ще щось роздавить. 😀

Їдучи в автобусі таки видзвонив колег, які як і прямували до ТЦ «Кінг Крос Леополіс». Що цікаво, у дорогі генделики вони не йшли, а скинувшись грошима купили оковитої, закуски і, як то кажуть, згадували ми перед футболом старі добрі часи парку біля стадіону «Україна».

І ще, що кинулося в очі при ходьбі на стадіон, так це те, що квитки на гру деякі люди продавали нижче номінальної вартості.

Чесно, вперше таке бачу в житті.

Стадіон. Ще за 15-ть хвили до матчу арена була заповнена на половину. Я вже бува подумав, що дійсно люд забив на футбол. Та, як тільки розпочався матч стало помітно, що люд підтягується і до завершення гри назбиралося близько 25-ти тисяч вболівальників.

Спершу підтримки як такої не було. Люд їв насіння, розмовляв між собою і лише зрідка було чути вигуки «Шахтар», «Шахтар».

Так тривало до першого голу у виконанні «гірників», а вже після нього люд завівся. Щось навіть на пам’яті не маю, щоб команду з Донецька так підтримували.

І вигуків у підтримку команди побільшало, і гімн люд співав, і хвиля пішла стадіоном. Одним словом, як завжди, футбол у Львові вдався.

Відзначив підтримку вболівальників після гри і «коуч» Шахтаря – Луческу, а ось із гравців людям подякували оплесками лише: Кучер, Степаненко та Срна.

Ярослав Ракицький знову пішов у роздягальню опустивши голову. Та і нехай… Нема за нього що говорити.

Їхав додому Воробус на автомобілі, тому про транспорт нічого сказати не може.

Автор статті: Vorobus.