Не знаю як там хто, а цього поєдинку ваш покірний автор очікував з великим нетерпінням. Ще б пак, не кожного дня випадає така нагода потрапити у півфінал змагань.

Якщо наші читачі ще не здогадалися про що я, відповім що мова йде про чемпіонат Європи з футзалу й участь на цих змаганнях збірної України.

Після того, як у своїй групі синьо-жовті зуміли перемогти команду Угорщини й поступитися збірній Іспанії, у чвертьфіналі змагань на нас очікував поєдинок проти господарів турніру – команди Сербії.

До гри думки вболівальників футзалу України розходилися. Хтось казав, що з сербами таки краще грати чим з португальцями. А хтось навпаки заперечував, бо суперник – це господарі турніру, їх постійно жене вперед переповнений зал.

Особисто Воробус вважав, що краще таки було грати з португальцями. Сербія – суперник нам по зубах, але тільки не тоді коли вони грають в себе вдома. Ми вічно програємо в останні роки господарям. Згадати хоча б Хорватію.

Тим не менше, на матч проти сербів треба було виходити, а нам вболівальникам несамовито підтримувати Косенка та компанію.

Вже традиційно, цю гру можу розділити на три частини.

Перша – пропущений гол українцями й гра у першому таймі.

Серби забили досить швидко. Майже в першій атаці фатальної помилки у воротах допустився наш воротар – Іваняк і Коціч влучним ударом по пустих воротах відкриває рахунок в зустрічі.

Звісно, що нашу збірну такий перебіг на полі не задовольняв і синьо-жовті кинулися відігруватися. Проте, нічого у завершальній стадії в нас не виходило.

Так, Україна багато рухалася, хлопці били по воротах, але вічно гравці сербської збірної були на крок попереду.

Друга – забитий гол українцями і гра в другому таймі.

Коли на початку другої 20-ти хвилинки Микола Грицина після ауту зумів зрівняти рахунок на табло, все перевернулося з ніг на голову. Серби не хотіли доводити поєдинок до додаткового часу й почали відкриватися.

Так, моментів вони мали безліч, добре грав у воротах наш воротар – Іваняк, але й Україна не спала. Зокрема, чудовий момент відзначитися мав Денис Овсянников, але після виходу сам-на-сам свою команду врятував кіпер господарів паркету.

Третя – трагедія останніх секунд гри.

Вірно сказав один мій колега, що ніхто у поразці не винен як самі гравці. Залишалося грати якихось 17-ть секунд до овертайму, а ми почали бити куди попало й віддавати м’яч супернику. Як наслідок, відсутність концентрації в кінці гри призвела до голу, який серб Сіміч забив за дві секунди до завершення гри.

Прикро… Знову ми не змогли пройти через сито чвертьфіналу змагань.

Автор статті: Vorobus.