Пам’ятаєте свого часу Ігор Воробус писав пост про те, що ходив купляти квитки в каси попереднього продажу на вулиці Гнатюка й дуже був незадоволеним візитом саме туди.

Тоді, пригадую, мені касир пред’являла претензії чому я їй даю великі купюри, що треба мати «дрібноту», їй багато рахувати, плюс каси в час обіду закриваються.

Мене це дуже здивувало, адже є багато віконечок, можна якось змінитися на кілька хвилин щоб поїсти та й хамити людям також не варто. Навіть вже був собі загадав, що ніколи більше туди ходити не буду.

Для цього є інтернет, замовлю там, та й зі всім.

Та не тут то було, таки знову довелося навідатися в каси, бо незабаром треба їхати в одну цікаву подорож, а грошей на картці нема, плюс Воробік ще й з гіпсом й не має часу ходити то картку поповнювати, то квитки купляти.

Вирішив купити квитки таки на вулиці Гнатюка, де мене привіз на автомобілі один хороший приятель за що йому величезне дякую.

Підходжу такий на палочці до віконечка, кажу «добрий день» і у відповідь чую дуже приязні слова працівника каси попереднього продажу квитків.

Далі цитую її слова: «Вітаю, ми раді що ви плануєте користуватися послугами Укрзалізниці, куди ви бажаєте їхати, які місця потрібно й так далі».

Я спершу на кілька хвилин отетерів, аж касир мене перепитала так ви будете щось купляти чи лише думаєте?

Та звісно що буду, просто знаю що в цих касах на Гнатюка завжди любили хамити, а тут ось таке от нововведення. Сказав куди їхатиму, мені видали квиток й в кінці побажали щасливо заїхати й у майбутньому користуватися їхніми послугами.

Ні, все це добре, але Воробус все рівно не вірить в чудо й задумався, а чи це лише до одноногого Ігорка так поставилися чи так до всіх?

Стою собі, типу розглядаю розклад і слухаю як касир спілкується з іншими покупцями. Дивуюся, але все так само. «Добрий день, вітаємо…. і так далі по колу».

Це вже зовсім інша справа. Виходить їм таки керівництво дало тягла за хамство або ж просто якийсь дядінька пожалівся керівникам Львівської залізниці.

Приїхав додому й вирішив дізнатися чи практикують подібне в залізних касах головного вокзалу. Спеціально доля цього вислав свого приятеля, який сказав що нічого подібного. В касах головного вокзалу як хамили колись, так і можуть нахамити зараз. Ніякого «Добрий день, щасливої дороги» нема.

Автор статті: Vorobus.