Що не кажіть, а ці тривалі вихідні інколи вибивають людей із колії. Просинаєшся так зранку, думаєш що треба йти на роботу, а роботи то нема, бо суцільні вихідні.

Тому, Воробус вже в день понеділка не спить, а починає оновлювати блог на який, я сподіваюся, ви кожного дня заходите.

Назбирався у мене повний список тем, тому не буду гаяти часу, а, як кажуть, ми починаємо…

Розпочнемо з гумору. Окрім того, що вчора ваш покірний шукав річку Полтву в районі АС-2, то я ще й спробував себе у ролі продавця на ринку «Торпедо».

Як виникла така ідея? Телефонує мені в суботу ввечері один хороший знайомий і каже наступне: «Ігор, щось я захворів, чи не хотів би замість мене поторгувати на ринку. Місце пропадати не буде та й може собі щось заробиш. Довго стояти не треба десь приблизно з 8 ранку до 12 години дня».

Хмм, задумався… Колись цибулю та картоплю ще в далекому дитинстві продавав, а тут прийдеться продавати всілякий мотлох. Цікаво чи буде в мене хтось це купляти?

Окрім товару приятеля, взяв із собою старий молоток з підвалу, а також радіотелефон. Він і так валяється без діла і його можна викинути.

Приїхав з самого рання, пів 8 я вже був на місці. Що цікаво, народу було досить таки багато. Це вкотре підтверджує ту тезу, що люд у вихідний день не спить, а вже бігає, щось шукає, продає й так далі.

Розклався…. Одразу ж продавець що розташувався поруч запитався чи я новенький? Люб’язно відповів, що ні, а лише заміняю знайомого що захворів.

Спершу було якось боязко, а потім я вже став свій серед своїх. Якось навіть дивно, що ніхто зі знайомих в цей день не ходив по ринку, а то би питань посипалося у мою сторону багацько.

А ось і «збирачі данини». Як мені сказали, цим людям треба платити щоб мав змогу тут стояти і толкати свій товар. Багато я не давав йому – символічних п’ять гривень.

Виходить, що ще нічого не продав, а вже мені довелося витратити 4 гривні на транспорт і 5 гривень за місце.

Дивно, в сусіда по торговельній лавці щось люди купляють, а в мене нічого. Чому так? Чоловіки казали різні версії: не мій день, занадто добре ти одягнений для такого ринку тощо.

Але, й мій зоряний час прийде. Ближче до обіду вдалося продати телефон за 40 гривень, молоток за 20-ть і старі неробочі навушники за 8 гривень. Ясно, що заробітки не такі вже й великі, але хоч щось….

За те, як весело слухати історії від людей. Один пан розповідав історію про батярів, що поділялися вони на: Личаківських, Замартинівських та інших. Як їх можна було розрізнити? Та все просто, по споднях.

Кликали Воробуса й після роботи пити сто грам. Ясне діло, що я цього не став робити, бо мав ще Полтву шукати, але працювати на ринку сподобалося. 68 гривень то заробив.

Казав мені потім знайомий, що це мізер, але і так добре, що в мене щось купили.

Ось такі от реалії торгу на ринку «Торпедо». Тут, як пощастить…

Автор статті: Vorobus.