Подорож на дах

Дім

Напевно, не я один бував на дахах будинків, і не мені одному це подобається. Чим старіше місто, тим цікавіші там дахи: різні чудернацькі надбудови, химерні комини покриті бляхою, та просто рівна, добре просмолена площа даху.

Іноді виходячи на дах під час теплої погоди або ж після дощу, можна відчути трохи дивний, але приємний запах. Тобі теж напевно знайомий запах, тепла коли вилазиш на дах,особливо ввечері, коли в повітря вже прохолодне, а саме просмолене покриття віддає тепло, яке отримувало весь день.

Напевно в кожної людини подорожі на дах пов’язані трішки ж чимось нелегальним, наприклад:коли були маленькими, то ми боялись, що хтось з дорослих дізнається про наші прогулянки на даху, або ж, як казала моя бабуся – дорослі побачать і викличуть міліцію. Але єдине чого ми не боялись будучи малими дітьми, це те що ми можемо випасти з висоти.

Як там не було я зараз вже не дитина, але вилізти на дах, для мене це все ще казково. Особливо тоді, коли сідає сонце. Коли сиджу на даху, ніщо не відволікає всі звуки та шум вулиць, так я їх чую, не такий голосний, ніби десь на фоні. І це допомагає зосередитись та розслабитись, а краєвиди з даху просто чудові.

При заході сонця, все що видно неозброєним оком набуває якихось теплих кольорів: будинки які з далеку виглядають біленькими або ж сірими, набувають жовтуватого відтінку, а колір дерев стає неймовірно ніжним, споглядаючи це все відчуваєш неймовірний затишок.

Останнім часом на даху буваю сам, і споглядаючи краєвиди роздумую про різні речі. Дуже часто дивлячись у далечінь виникає бажання мати крила і змахнувши ними полетіти у перед. Здійматись то вгору то вниз і насолоджуватись висотою. Напевно в тебе теж було таке бажання і це прекрасно.

Прекрасно і те, коли сонце вже майже сховалось за горизонт, споглядати його останні промені. Вони ніби прощаються зі мною, ніби намагаються сказати що ще повернуться, головне їх дочекатися. А коли сонце вже зайшло, то цей затишок все рівно залишається, просто атмосфера наближається до більш інтимної , нічної. І після заходу не дуже хочеться про щось думати, просто згадуєш різні події свого життя, особливо ті,які пов’язані з перебуванням на даху.

Згадати таки є що. Наприклад, коли готуєш сюрприз для коханої дівчини і напередодні дня народження вилазиш на дах перед її будинком щоб розвідати обстановку, щоб знати як і з якої сторони розвісити вітальний плакат. І при цьому відповідаючи на її дзвінок намагаєшся «не спалитись», що ти зараз в її районі і щось там робиш. Відчуваєш щось таке захопливе, аж перехоплює подих. А потім на наступний день, теж акуратно все вивішуєш і знову боїшся, щоб вона передчасно нічого не побачила.

Або ще один спогад, який пов'язаний з дахом. Проводиш вечір та ніч в компанії друзів та коханої дівчини, на даху високого будинку висотою в п'ятнадцять поверхів. Веселі та божевільні події супроводжують всю ніч, але найбільш приємно засинати на даху, коли лежиш поруч з нею, в її обіймах.

Приємні спогади про приємно проведений час. А так як дах для мене особливе місце, то я надіюсь що з ним буде ще більше приємних моментів, ще більше заходів сонця, ще більше ночей і ще більше світанків...



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*