Я їхав в маршрутці на роботу, а за вікном йшов дощ. Маршрутка їхала доволі швидко, час від часу наїжджаючи на калюжі. А я сидів, слухав музику і дивився прямо перед собою – це була звичайна дорога на роботу.

На одній із зупинок зайшла дівчина, ніби така як всі, але в її погляді було щось особливе, надзвичайне, ніби ангельське.

Я давно не бачив у погляді людини стільки добра та щирості, стільки любові до світу і стільки дитячої радості. Вона подивилась прямо, ніби в кінець маршрутки, а здалось що подивилась мені в очі та усміхнулась.

Я мав би усміхнутися у відповідь, відповісти взаємністю на доброту та щирість, але не цього разу.

Не знаю чому і як, але в той момент в мені раптово почалось виверження вулкану злості та ненависті. Я подивився їй прямо в очі, я дивився поглядом який передавав презирство, злість, ненависть. Я дивився поглядом який знищував все добро, який принижував, ображав, я дивився поглядом, який мав нагадати їй усі моменти коли було боляче.

Цей погляд дійсно мав великий вплив.

Спершу я помітив збентеження в її очах, потім не визначення і її погляд вже не випромінював щастя. Було відчутно, що вона хотіла перестати дивитись мені в очі, але чомусь не могла, вона нагадувала нещасну комаху, яка потрапила в павутиння і намагалась виплутатися, але чим більше вона намагалась, тим більше заплутувалась.

Вона зависала в моєму погляді, без змоги виплутатися.
А я продовжував свердлити поглядом, з кожною новою секундою подумки посилати їй дози негативу. Мені було цікаво спостерігати за її лицем, воно чітко показувало страх та бажання отримати захист, але його не було.

Я бачив що вся радість і все щастя, що були в ній, просто пропали та зникли. Вона залишилась наодинці з жорстоким світом, а точніше жорстоким мною.

Я бачив та розумів, що настрій вона собі вже довго не верне, і що я роблю ментально боляче, але я не міг зупинитись. Я отримував від цього ніби задоволення, отримував частинку кайфу. Це було для мене щось нове, ще ніколи до цього я не відчував подібного і мені це подобалось.

Але потім мені стало не цікаво, було враження що я зробив все що міг, і більше ненависті передати вже не було як. Я злорадно усміхнувся, ніби святкував свою перемогу, почав дивитись у вікно. Краєм ока я бачив, як вона ніяково підійшла до найближчого до неї вільного місця та сіла. Я не знаю що було з нею далі і яким був її день, мені було все рівно, просто байдуже.

Але я зрозумів, що я опановую якийсь новий стан, якусь нову зброю, а її сила величезна. Бо так морально понівечити людину за коротких тридцять секунд, мені ще не вдавалось та й такого я ще не бачив. Я відкрив у собі щось нове, щось що приносить задоволення, щось що робить мене іншим, і я задоволений…

Такий цікавий день, таке цікаве життя, такий інший я…

Автор статті: Yar_Ik.