Субота, перший вихідний день, Воробус залишився вдома, а це означає що вже є час щоб написати публікації.

Сьогодні постів буде багато і перше що я зроблю, так це побавлюся у філософа. Інколи мене «пробиває» видавати у світ подібного роду публікації.

Отже, про що на цей раз думає ваш автор?

У першу чергу очікую на відпустку. За цілий рік втомився, пора й відпочити. Хоча, не можу сказати що рік був поганим. Були нові знайомства, нові види заробітку та й декілька цікавинок вдалося зробити.

Для прикладу ставив собі за мету підкорити нові вершини. Такими ще взимку стали Хом’як та Синяк. Плюс до цього всього хотів знайти залишки розбитого літака на хребті Аршиця.

Залишилося пройтися Свидовецьким хребтом, знайти озера, які там розташовані й завдання на рік виконано.

Хоча, вже зараз ставлю перед собою нові цілі. Відкрию маленький секрет – хочу поїхати закордон і вже там побачити нові міста, можливо взимку вдасться поїхати на лижі, наприклад, у Польщу.

Вже зараз виробляю біометричний паспорт й не за горами цікаві подорожі. Найголовніше що ж бажання це робити.

Футбол

Знаю, читачам блогу він набрид, але така вже моя сутність, що люблю цю гру й хочу в неї грати поки ще є сили та дозволяє вік. На жаль, цього літа новий менеджер команди «Нові імена» мене не бачить у складі.

Це не є нормально, адже я граю один тайм в грі, а потім три поєдинки поспіль сиджу на лаві запасних. Хоча, роблю все те саме що й робив взимку в поки що найуспішнішому сезоні для вашого автора.

Що буде далі? Вже зараз шкодую, що не послухав тренера однієї команди, який пропонував у міжсезоння перейти до нього. Навряд чи зараз вдасться оформити трансфер, швидше за все дограю в “іменах” до завершення сезону, але вже взимку точно такого не буде що буду гріти лавку запасних.

Поки вік дозволяє треба грати, а не протирати штани на трибунах.

Робота

Як це не дивно звучить, але нарешті на ній стало спокійно. В останні місяці спокою як такого не було, але так і знав що завжди так не буде.

Літо, пора відпусток, роботи як такої нема, тому можна й відпочити.

Життя і його цінність

Не буду писати ім’я та прізвище, але нещодавно ваш автор втратив хорошого друга. Помер він від хвороби й назад його не повернеш. Вічна йому пам’ять. Буде важко пережити втрату. Та, нічого не вдієш. Треба жити далі. Настрою нема…

А ще маю нове хобі. Яке саме? Незабаром про це дізнаєтеся.

Тому, висновок який? Треба насолоджуватися кожною хвилиною життя допоки воно є.

Автор статті: Vorobus.