Після кількох днів так званої відпустки Ігор Воробус повертається на блог щоб знову радувати наших читачів новими публікаціями.

Запитаєте куди я зник? Відповідаю, їздив підкорювати чергову вершину. Більш детально про подорож Свидовецьким хребтом почну розповідати вже завтра. Сьогодні ж трохи філософії.

Те, що я люблю їздити в гори ні для кого не є новиною. За період з 2011 року (саме тоді я почав займатися гірським туризмом) мені вдалося побувати фактично на всіх популярних вершинах України. Непідкореною залишалася лише Близниця.

Не знаю чому так сталося, але в цих краях ніколи не бував. Ще минулоріч поставив собі за мету підкорити якраз згадувану вище Близницю, а також озера на Свидовецькому хребті. До слова, їх там є чотири.

На жаль, але у 2017 на Свидовець так і не вибрався, тому вже влітку 2018 втілив заплановане у життя. Тому, як не крути, а мріям таки властиво збуватися.

Чи було важко подорожувати цим хребтом? Якщо бути відвертим, то це був один із найважчих моїх походів. Йти було не так важко, як це робити у швидкому темпі.

Щоб бути більш впевненим що ми знайдемо озера у цей похід запросив свого давнього приятеля п. Володимира. Саме ця людина зробила все можливе аби ми виконали план подорожі. Без нього ми б не знайшли й половини.

Які враження залишилися від озер? Ворожеска просто бомбове. Сюди треба приїхати не на годину, а днів так зо три. Холодна водичка, неймовірна краса біля нього, плюс є дрова. Що ще потрібно аби відчути релакс?

Догяска сподобалося не так. У деяких місцях воно заросло, плюс у погану погоду тут нема де сховатися, з дровами проблематично. Якщо тут ночувати, то необхідно мати газовий балон. Без нього ніяк.

Апшинець

Ще одне озеро на яке варто звернути увагу. Коли йшли до нього, то потрапили у серйозну грозу. Падав такий дощ, що я лише думав як звідси втекти, а не поплавати. Так виглядає що Апшинець колись мало більші розміри. Зараз же воно заростає різними травами.

Івор

До нього ми також не спускалися. Це озеро розташоване під вершиною Близниця. Воно малих розмірів. Не таке популярне як Ворожеска, Догяска чи Апшинець.

По приході до нього нас застав дощ, був густий туман й робити спуск до озера Івор наша група не хотіла.

А ще Свидовець порадував мене дуже гарними краєвидами. Як же там гарно. Можу собі уявити що тут відбувається весною.

По приїзді додому відчуваю серйозну втому, травмоване коліно, але я задоволений. Заплановане вдалося зробити.

Попереду відпочинок і нові подорожі. На цей раз будуть вершини за межами нашої країни.

Автор статті: Vorobus.