Любити і прощати – найскладніша наука у світі.

Чи дійсно це так? Чи насправді для людини є такими складними, ніби прості поняття любити й прощати.

Щоб глибше осягнути це і зрозуміти, рекомендую прочитати книгу Олени Печорної «Фортеця для серця».

Це книга молодої української письменниці, яка пише ніжно, легко, ніби торкаючись найпотаємніших струн душі. Вона захоплює своєю щирістю почуттів, бурхливих емоцій та палкого кохання.

Головна героїня роману Леся – талановита красуня художниця, яка будучи маленькою дівчинкою втратила батьків. І вже з дитинства всю свою любов, яка була у її серці виливала в малювання.

Під її пензлем оживає зима, вона може викликати дощ і сніг, вітер та зливу, намалювати найзаповітнішу мрію.

Леся – добра, щира, вона відчуває добро і зло, прагне щастя для всіх. Навіть у коханні здатна на самопожертву.

І ось це кохання спалахує у серці дівчини: справжнє, палке, гаряче.

Воно обтікає, пече, болить у грудях.

Ніколи нікому не вдасться приручити любов. Вона єдина емоція, яка не вміє коритися.

На шляху в коханих багато перешкод, але Леся не здається і просто живе, приймає всі випробування долі.

Оточіть серце мурами і воно забуде що таке любов… або навчиться бачити крізь стіни.

У книзі «Фортеця для серця» багато цитат, які неможливо просто оминути. Вони змушують задуматись, у деякій мірі порівняти зі своїм життям.

Читав цю книгу з великим захопленням, навіть переживав разом з героїнею всі її тривоги, сум, радість,

Вона вчить нас любити, кохати, по-справжньому, без масок, адже кохання, стверджує письменниця: «це не лише коли голі тіла, й голі душі».

Більше нічого писати про сюжет не буду аби нашим читачам блогу було цікавіше прочитати дану книгу з початку й до самого кінця.

До речі, придбати книгу Олени Печорної «Фортеця для серця» було не так то просто. Питав у книжкових магазинах, читав відгуки в Інтернеті. Таке враження, що була видана одна партія й на цьому все. Принаймні, в одній із книгарень міста Львова мені сказали, що попит на книгу шалений.

Проте, для Воробуса нема нічого неможливого.

Автор статті: Vorobus.